Влад Троїцький: «Якщо ти не інтелігент, то хоча б роби вигляд, а потім звикнеш»


Влад Троїцький — український театральний режисер, засновник першого незалежного українського театру «ДАХ» та музичних фармацій ДахаБраха, Dakh Daughters, NOVAOPERA, ЦеШо.
Артинов.Liverpool презентує короткий запис лекції Владислава Троїцького «Дихай вільно», яка відбулася на AIR ГогольFest у Вінниці.

Illustration

Авторка: Альбіна Курбанова

Матеріал створено за підтримки Креативного простору «Артинов»
24 жовтня, 2019 | ЛЮДИ, ПОДІЇ


Якщо в тебе немає розуміння звідки все росте: генезису знань, розвитку людства — ти стаєш безпорадним. Людьми, які знаходяться в інформаційних капсулах, легко маніпулювати.
Для того, щоб бути вільним від маніпуляцій, має бути вибудоване розуміння розвитку людства. Для цього потрібно просто вчитися. Читати книжки. Втрата культури читання, культури зрозумілої розмови один з одним, довіри один до одного — одна з серйозних проблем не тільки в Україні, а й у світі.

Можливо, такі товариства, як от сьогодні ми зібралися, розмовляємо — це чорний вхід або вихід, коли людина виходить в зовсім вільний простір. Розриваєш свою інформаційну капсулу і бачиш світ, який насправді — дивовижний.

Illustration

Про виправдовування власної ліні

Ми можемо нарікати, яка бідна країна, бідні люди, жахливий уряд абощо. Можемо індульгувати своє неробство. Такі собі створіння, яким тільки дай виправдати свою нікчемність. І людина стаєш нікчемною. 
Не тому, що нікчема в принципі. Але їй вигідно через свою душевну або інтелектуальну лінь ставати ніким. Те, що зараз відбувається у Вінниці — це пробудження іншої України, про яку ми навіть не підозрюємо. Вона дивовижна, чарівна, креативна.

Як ми спрощуємо людей

Світ щосекунди дає стільки можливостей. Але цього ж можна не бачити. Коли душа лінується, то шори стають обмежувачами. Людина любить надіти на себе шори, боячись побачити те, що не співпадає з її моделлю світу.

Як відбувається, приміром, перша зустріч з коханою людиною. Бачиш її таку дивовижну, відносини стають системними. Потім обводиш якимось контуром. Спочатку контур більш-менш нагадує обриси людини. Далі така модель поволі спрощується і людина стає квадратом або кружечком.

Виникає конфлікт тому, що вона не квадратик. Вона каже: «я кружечок». І так само цей кружечок каже, що він ніби квадратик. Зіткнення на пустому місці, тому що людину спростили. Поставили на ній маркер. Так само зі всесвітом. Якщо ти не трудишся, не спостерігаєш, не відкритий світу — ця модель світу все більше спрощується.

Мистецтво домовленостей

Хтось, хто для людини видається авторитетом каже їй: «ось це — ворог». Вона говорить: «окей, ворог, зрозуміло». Проти чого — зрозуміло. А от за що — ні. Для того, щоб зрозуміти це «за що» потрібно вміти домовитися. В цьому саме мистецтво: довіра до один одного, увага до один одного, вміння домовлятися. Не принижуючи один одного. Вибудовувати діалог не на конфлікті.

Україна, про яку мріє

Для мене Україна — та про яку мрію — зараз тут. Коли сьогодні зранку був на території фестивалю, побачив, що прийшло багато дітей на дитячу програму. Я побачив гарних батьків. Дуже правильний осередок достойних людей. Почуття гідності та поваги берегти потрібно.

Агресія — це біси. Можно, звичайно, казати, що «я захищаю свої принципи». Але відстоюючи їх, стаєш агресивним, і далі вже не мають значення принципи. Важливий ворог.

Illustration

Про мережу «нової України»

Цьогоріч представлять програму розвитку мережі культурних центрів сучасного мистецтва по всій Україні. Вона формуватиме нові культурні парадигми, не зачіпаючи при цьому старі державні. Розпочнуть з тих міст, в яких пройшов Гогольfest: Маріуполь, Вінниця, Дніпро Одеса (фестиваль відбудеться наступного року). Далі Славутич, Ужгород, Херсон та інші міста, в яких формуватимуть мережу нової України, що діятиме постійно.

Тоді виникає питання стосовно культурного контенту. Чи вистачить місцевого локального, щоб наповнити життя такого центру протягом року. Мережа культурних центрів по країні, яка формує нові культурні парадигми. Відбуватиметься перетікання цієї культурної енергії з міста у місто завдяки такій мережі. Ми ж реально не знаємо України.

Розумію, що в кожному місті є така енергія. Але по-перше треба вміти домовлятися, просто поважати один одного і мріяти. Якщо ти чогось хочеш «по чесноку», воно починає відбуватися. Перевіряв неодноразово

Якщо ти не читав Достоєвського, Джойса, Кафку, Толстого — то, напевно, в тебе проблеми. Якщо ти не дивився Бергмана, Фелліні, Тарковського — напевно, також. Має бути розуміння генезису, сенсів, філософських течій.


Свобода — річ непроста

В одних свобода в тому, щоб напитися. Ну на радощах «надертися». Але потрібно розуміти, що такою своєю свободою можна розбити світ інших людей. Ми разом створили цей світ. Нам потрібно його оберігати.

Якщо ти не інтелігент, то хоча б роби вигляд, а потім звикнеш.

Старайтеся бути інтелігентними, гарними, розумними, вільними. Тільки саме в такій послідовності.

— Коли ви себе відчули вільним? — питання з залу
.
Коли народився. Напевно, я був вільним завжди. Пам’ятаю мій вчитель, дуже крутий режисер казав: «я відчуваю господарів життя, ти — господар свого життя. Певно, що змалку таким був.

Illustration

Про неефективність використання коштів у сфері культури

Гроші, які виділяються на культуру — великі. Але вони дуже неефективно використовуються. Уся державна культура застрягла в середині минулого століття. Вони не хочуть мінятися. Оперний театр у Києві обходиться в 500 млн. грн. на рік. Це дуже багато. А будівлю знімають за 1 грн. в рік. Був в театрі Фолксбюне в Берліні, там трупа складається з 18 акторів. Приміром, в Театрі ім.І. Франка їх 120. Сказати, що Театр ім. І.Франка краще за Фолксбюне? Точно ні. Питання в ефективності. В Національній опері України 1200 людей.

Хороший актор у Франції отримує за вихід десь 150 євро. 10 виходів — 1500 євро до сплати податків. Це небагато. Приміром, для Парижу це навіть «бідненько». Бачив як працюють французькі актори, наші в порівнянні з ними просто усі пупсики захищені. Особливо в національних театрах. Вони отримують по факту більше, ніж актори в Парижі.


В жодному місті країни немає простору, яке асоціюється з сучасною Україною. Те, що формує твою гідність. Те, що прив’язує…


— Яке у вас є бачення розвитку театру в Україні?

Театр в Україні якось розвивається. В яку хоче сторону в таку і розвивається. Глядачі ходять — і добре. Я їм не суддя. Взагалі не ходжу в театр, щоб ви розуміли. Мені так нудно і незручно за акторів. Я страждаю. Оскільки не люблю страждати, не провокую себе на таке безумство.

— Чи є у Вінниці потенціал якогось світового проекту?

Від вас залежить. Це ж може народитися в будь-яку секунду. Світ настільки відкритий, що для цього є усі можливості. Не ставте на собі печатку провінційності, другосортності абощо. Зважуйтеся, світ нескінченний!

Інші наші історії

Не вперше та не востаннє ми пишемо про локації, де мистецтво перетинається з глядачем

Illustration

«Я особисто займаюся тим, що шукаю усі вогнегасники»

Про AIR ГогольFest 2019

Як на основній локації міста — заводі «Кристал» — організовані заходи безпеки, чи притаманна Вінниці так звана «містечковість», і яким чином проходить відбір локальних проектів

Illustration

«Мистецтво все лікує»

Про «SUN Територію»

Олександра Венславовська розповідає , якою буде локація нового фестивалю, і чому варто провести свій вікенд на межі міста і лісу замість звичного нам центру

Illustration

«Нам потрібно посилено вчитися»

Про мистецтво

Максим Демський, ГогольFest — про те як не впустити «треш» до культурного простору та змінювати країну на краще

Ми у соцмережах

Залишаймося на зв'язку!