«Вінницький Пан» прибув до міста: Як в Україні переосмислюють «Монополію»

Нещодавно у Вінниці троє юнаків презентували історико-економічну настільну гру «Вінницький пан». Вона нагадує монополію, але за персонажів узяли реальних історичних діячів міста — Пирогова, Лялю Ратушну, Артинова, Богуна, Коцюбинського. А місцем боротьби за панування стала сама Вінниця.

Illustration

Авторка: Альбіна Курбанова

Матеріал створено за підтримки Креативного простору «Артинов»

12 вересня, 2019ЛЮДИ, ІСТОРІЇ


  • Хто такий Пан

    Сергій Матусов з Івано-Франківська та вінничани Іван Ушаков і Сергій Антох створюють з нуля «настілки» про українські регіони, в які може зіграти будь-хто: діти, дорослі, студенти. Під серією «Величний Пан» днями вони випустили освітню гру про Вінницю. До гри залучили 24 діючих і відомих містянам бізнеси, з якими протягом ігрового процесу гравці можуть взаємодіяти у різний спосіб. Це доволі відомі в місті ресторани, барбершопи, будівельні фірми, коворкінги, рекламні компанії, кав’ярні та інші заклади. Таким чином, підприємства стали одночасно і партнерами проекту. А на ігровому полі присутні їх логотипи.

    В кожному місті «Пан» виникає з історичних та географічних його особливостей. Це такий собі загадковий персонаж, який розповідає про історію нашої держави, розвіює міфи та досконало передає легенди. Хлопці вже створили Івано-Франківського, Львівського, Чернівецького та Вінницького Пана. На черзі міста західної України, а також, Польща та Мальта.

    Як розповідає ідейник проекту Сергій Матусов, гра розрахована на 2–6 людей. Але за бажанням учасників може бути більше 10. Щоправда тоді доведеться чекати десь півтори години поки пройде одне коло.

    Основний принцип гри запозичили з «Монополії», де потрібно купувати підприємства і домагатися банкрутства інших учасників. Проте до «Пана» додали архітектурні картки, які гравці збирають і якими користуються протягом гри. В подальшому хлопці планують відходити від правил «Монополії», щоб зробити гру цікавішою: занурити учасників в історію та побут міста, а не зациклюватися на самій лише економіці.

    Ліверпуль


  • Як обирали персонажів

    На старті людина обирає одну з ігрових фішок — реальну історичну постать. Усі персонажі прославляли своє рідне місто у різні історичні періоди. Це хірург Пирогов, архітектор Артинов, українська підпільниця Ляля Ратушна, козацький полководець Іван Богун, письменник Михайло Коцюбинський та Великий князь Вітовт. Як каже Сергій Матусов, творці також практикують інтегрування реальних сімей у вигляді таких фігурок: батька, матері чи доньки. І тоді гравці можуть грати самі за себе або за інших персонажів.

    Ми зробили не аби як, щоб заробити гроші і все. Ні. Кошти йдуть на підтримку цієї ідеї. Для мене важливо зробити класний продукт, — розповідає Сергій. — Для того, щоб його можна було подарувати будь-кому не залежно від статусу. Це наша першочергова мета. А також показати деталі кожного міста.

    В кожному місті знаходимо якогось цікавого місцевого персонажа. Наприклад, у Чернівцях є реальна людина, яку знає все місто. Щодня о 12.00 сурмач Василь Козак виходив на Чернівецьку ратушу і грав мелодію відомої пісні «Марічка». Нещодавно він помер, на жаль, буквально перед випуском гри. Проте залишився в ній назавжди.

    Ліверпуль


  • Коротко про правила

    Отже гравці обирають своїх персонажів. Далі їм необхідно визначитись із жетонами, які потрібні для захоплення 12 веж. (про вежі йтиметься далі, —ред.). Жетони виготовлені у формі щиті — силуетів герба України. Гравець може мати до 6 веж у розпорядженні, тому що усього є 6 жетонів під нього одного кольору.

    Киданням кубиків визначають, за ким перший хід. Потім ходять кидком двох кубиків і потрапляють на один із трьох секторів. Існує три основні сектора гри, які будуть зустрічатися гравцям і супроводжувати їх.

    Перший тип секторів — підприємства.

    — Можна зайти покурити кальян, купити нерухомість або продати машину. Відповідно хтось з гравців потрапляє на одне з цих підприємств. Або потрапляє на одну з веж.

    Другий тип секторів — вежі, для захоплення яких використовують жетони.

    — Самі вежі необхідні для того, щоб гравці могли потім вдосконалювати підприємство поряд із ним. На полі є 12 територій і 12 веж відповідно. Поміж вежами є по 2 реальних компанії. Тобто коли ми володіємо вежами, володіємо двома компаніями, і утворювати класичну монополію. В нашому випадку це називається «панство», яке ми можемо розбудовувати.

    Третій тип секторів — картки.

    — Потрапляючи на певну позначку з певним логотипом карток, витягуємо картку, виконуємо дії, і після цього закладаємо картку під низ колони. І в цьому, мабуть, головна особливість гри: присутність архітектурних та історичних карток. Наприклад, архітектурні пам’ятки ми не можемо придбати, адже вони безцінні. Але їх можна тимчасово взяти в оренду. Використавши таку можливість, ми отримаємо бонуси.

    В історичних картках описані події, що відбувалися у Вінниці від першого дня її заснування по сьогодні. Наприклад, про її останню 10-поверхівку, або картка про те, що в 1919 році Вінниця тимчасово була столицею УНР. Зі слів Івана Ушакова, на таких фактах будують гру і прив’язують до самої її механіки.

    Ліверпуль


  • Формат для дітей

    Як розповідають молодики, для дітей розробники вигадали дещо спрощену форму гри. На фестивалях вони розташовують велетенське ігрове поле приблизно 5 на 3,5 метра. На ньому дітлахи кидають величезні кубики. Обходять місто довкола і потрапляють тільки на історичні сектори. Тягнуть різні картки із завданнями, які потрібно відгадати. Наприклад, день заснування міста. І дитина має відгадати варіант відповіді: А або Б. За правильну відповідь отримує цукерку. За словами Сергія Матусова, в такому форматі гейміфікації дитина добре засвоює інформацію.

    Для мене і для нації реінкарнація історії дуже важлива, — ділиться хлопець. — Змалку діти зможуть в такий спосіб вивчати історію й отримувати за це подарунки.

    Ми старалися, щоб гра вийшла для максимально широкої аудиторії. Щоб не тільки студенти та старші люди могли пограти, а й діти, які просто цікавляться світом. І починати з рідного місця — це дуже круто. Сам хотів би, щоб у шестирічному віці мені принесли таку гру. Я би дуже довго над нею сидів.

    За словами ідейника, «Франківський Пан» не мав таких правил. І діти просто бавилися фігурками, кидали кубики, але все це не мало жодної мети.

    Ліверпуль


  • Навіщо компанії з Вінниці стали партнерами гри

    На презентацію гри прийшли також представники вінницького бізнесу, які підтримали ідею матеріально. В розмові вони розповіли, що дає таке партнерство їхнім компаніям.

    Це реклама підприємства, — говорить Галина, яка представляє компанію ТОВ «Спецвін». — Тобто логотип компанії постійно потрапляє на очі. Навіть сама назва. Потім люди починають цікавитися цією назвою, шукати в місті, де вона знаходиться. Якщо бізнес цікавий, він не буде сходити з язиків.

    Іван Ушаков каже, що пропонували взяти участь у проекті тим з бізнесів, яких знали самі і хотіли залучити. Одні відмовилися, інші — погодилися. Окрім тих 24 підприємств, позначених на ігровій карті міста, планують додати ще.

    В кожному підприємстві ми описуємо в інструкції, що це за фірма та чим займається. Зараз розробляємо нову гру, яка дозволить розмістити більше фірм з дещо іншою механікою.

    Ліверпуль


  • Для чого хлопці це роблять

    Коли вперше грав у Франківську гру, сподобалася сама суть. Я перейнявся її атмосферою. Цікаво були описані картки. Нестандартно та специфічною мовою, яка вписувалася в моє розуміння Західної України. Круто оформили історію. Навіть про Івана Франка мені цікаво було читати історичні картки.

    Тому мені хотіло б, щоб люди у Вінниці мали можливість зіграти в таку ж цікаву гру про своє місто. Цілі в команди різні. Ми паралельно навчаємо історії міста й англійської мови. На початковому рівні вчимо дітей, як що купувати і продавати. Хочемо, щоб цей проект розвивався у всіх містах України.

    Ліверпуль


  • «Величний Пан» замість магнітика на холодильник

    Серію «Величний пан» вінницько-франківська команда планує поширювати і як сувенірну продукцію. Щоб людина могла привезти з міста тематичний подарунок замість магнітика.

    Якщо людина приїжджає в нову країну, їй хочеться щось звідти привезти з собою на згадку або на подарунок. Чесно скажу, магнітики вже набридли, — зізнається Сергій Антох. — Я нещодавно спілкувався в Хмельницькому з ректоркою університету, і вона сказала — так як, в принципі, і всі — що в нас немає, що тематичного подарувати гостю. У Вінниці так само. Людям хочеться чогось цікавого, щоб воно було просякнуте нашої атмосферою і відтворене якісно та цікаво.

    Ліверпуль


  • Де можна придбати гру

    Настільна гра перекладена англійською і українською мовами. В розробці ще німецька та французька. Стандартна ціна — від 800 грн. Придбати «Вінницького пана» можна в Instagram, Facebook та на сайті. А також офлайн. 
    У Вінниці це близко 30 точок, де можна купити гру. В Артинові, книжковому магазині в ТЦ «Мегамол», Gentlemen's Club, готель «Франція», ТЦ «Магігранд», кав’ярні: «Bigman coffee», Starvin Coffee та інші заклади, перелік яких згодом буде збільшуватиметься. У Креативному просторі «Артинов» до кінця вересня гру можна придбати за акційною ціною у 500 гривень.

    Ліверпуль


Ми в соцмедіа