Як Uber заманив до себе
— Все дуже банально і через гроші: хотілося заробляти не п’ять-вісім тисяч гривень, а трошки більше. Восени виповниться 2 роки, як я почав тут працювати. Десь 2 роки тому я знайшов оголошення — тоді якраз у Вінницю зайшов Uber. Я ніколи у сфері таксі не працював до цього, але у мене була тоді машина, бо я до цього займався машинами.Було авто, яке я не хотів продавати, на якому хотів попрацювати, знайти з цього вигоду.
Я почав працювати, тому що в оголошенні йшлося, що досвід у сфері перевезень не потрібен. Коли прийшов час їздити, це виявилось трошки сумно, тому що було дуже багато вулиць, яких ти не знаєш. Деякі вулиці переіменували, окрім цього геолокація в Убері дуже погано працює. Тому іноді ти приїжджаєш на одне місце, люди йдуть на інше, але це все досвід.
Протягом перших кількох місяців на Убері були класні бонуси, тому можна було заробляти близько 40 тис грн. Знаю, що перших три-чотири місяці до Вінниці приїжджали люди з усієї України, щоб заробляти на Убері. Не було потреби їхати нікуди за кордон заробляти, ось в Україні можна — просто в іншому місті.
Спочатку мені було важко: доводилося їздити по 10–12 годин на добу. Пізніше — 7–8 годин. Але поки я навчився їздити нормально, бонуси скінчилися. Але то нічого — все одно Uber постійно додає якісь нові фішки — цим він мені й цікавий. Застосунок себе зарекомендував для мене як гарний спосіб заробітку, як робота, яка приносить задоволення. Якби в нас ще всі їздили за правилами і дотримувались ПДД, було би все дуже шикарно.