Як вінничанам застосувати тактичний урбанізм

Навіщо вінничанам тактичний урбанізм

Кожен район — як маленьке «місто у місті». Він живе за власними реаліями, хоча й підкорюється загальним напрямкам розвитку міста. Проте чиновників і бізнес першочергово цікавлять проекти загального рівня, фахові урбаністи зосереджені на довгострокових кроках — а от мешканці можуть вносити зміни у свій район щодня. І необов'язково дочекатися резолюцій та постанов. На допомогу поспішає тактичний урбанізм. Ми розкажемо, що це таке і як застосувати це у Вінниці

Автор: Олександр Мельник

Матеріал виходить в рамках проекту «Свій район» за підтримки Креативного простору «Артинов»

12 серпня, 2019МІСТО, СПЕЦПРОЕКТИ

Містам-мільйонникам підходять централізовані рішення, великі концепції на десятиліття і архітектурні плани з календарними строками на 24 місяці. Вашому району найчастіше потрібні зміни, на затвердження яких немає стільки часу (не кажучи вже про реалізацію). Що із цим робити? Тактичний урбанізм може стати відповіддю на виклики зручності та доступності у вашому районі міста. З'ясуймо, що це і як це працює

Що таке тактичний урбанізм та як він виник
По суті тактичний урбанізм — це така практична реалізація «малих справ» у місті з боку його мешканців. В основі цієї тактики перетворення міста – маленькі локальні дії на основі одного району, мікрорайону чи навіть вулиці, результатом яких стануть глобальні зміни на рівні цілого міста. А роблять все це для того, аби стало краще жити не тим, хто планує теоретичні документи, а тим, хто реально живе в конкретному районі (а законодавці, чиновники та автори генпланів далі підтягнуться).
Оскільки все робиться власними руками, то й назв у цього явища одразу декілька — tactical urbanism, handmade urbanism, DIY urbanism. Не суть важливо, як ви самі назвете все це — хоч «еволюцією своєї вулиці» — головне, який результат при цьому буде отримано.
Результатом мають стати швидкі зміни на основі спільних дій місцевих жителів (а не лише активістів, котрим вже звично «болить» за майбутнє конкретної вулиці, доступність середовища чи відсутність автомобілів на тротуарах).
Виникли запит та поширення цієї практики перетворення міст достатньо давно, але теоретичні підвалини та ключові особливості «тактичного» урбанізму були сформовані приблизно у 2010 році в Сполучених Штатах. Від того часу вийшли низка статей, маніфестів та досліджень стосовно того, як завдяки цим практикам змінюються міста.
Розгляньмо деякі з них — можливо, саме у вашому районі можна буде застосувати їх вже цього місяця.
Варіант 1: Бомбити район стільцями
Попри войовничу назву, бомбінг стільцями (Chairbombing) виглядає не так агресивно, як звучить. Під цим процесом мають на увазі випуск стільців, лавок чи інших об'єктів, на яких можна сидіти із подальшим розміщенням їх в публічних просторах, які раніше намагалися «завоювати» припарковані автомобілі чи стихійні торгівці. В якості вихідної сировини для виробництва вуличних меблів як правило беруть непотрібні палети, ящики чи інші залишки дерева, які можна переробити на вуличні меблі без шкоди для довкілля.
Першими подібну практику спробували в американському Брукліні — там цю ініціативу просувала команда під назвою Do Tank. Вони використовували такі саморобні меблі для стихійних заходів на вулиці для мешканців району. Частину цих меблів вони залишили біля одного з локальних кафе.
Що можна реалізувати завдяки «бомбуванню стільцями»:
— переробку вторинної сировини— створення нової міської інфраструктури, потрібної для всіх— блокування простору від бажання окремих мешканців паркувати автомобілі чи встановлювати тимчасові об'єкти для торгівлі (що перешкоджає пішоходам)— створити майданчик для спілкування місцевих мешканців та «пасивного гуляння» з дітьми
Варіант 2: Відкривати вулиці для пішоходів
Напевно у Вінниці не так багато вулиць, по яким не їздять авто — а між тим на Півдні України, на Заході і навіть в українській столиці такі рішення неодинокі. Це коли цілі вулиці (не провулки, не окремі відтинки вулиць, а доволі широкі та зручні для пішоходів) закривають для автомобілів і взагалі будь-якого транспорту, крім велосипедів. У тих містах, які не можуть собі дозволити блокування вулиць в центральній частині міста, практикують «День без автомобіля». І якщо в Україні «День без авто» чи «День велосипедом на роботу» носить здебільшого декларативний характер для ентузіастів, то в багатьох містах за кордоном є цей день, коли вулиці в центральній частині перекривають для руху всіх видів авто. В цей час на вулицях панують пішоходи, велосипеди, скейтери, ролери та екскурсанти. Першим на такий радикальний, але цікавий крок для зміни в місті зважився Сіетл у США. І сталося це ще в 1965 році.
Що можна реалізувати завдяки перетворенню центральних вулиць на пішохідні на 1 день:
— локальні фестивалі— відкритий простір— екологічніше середовище без викидів від автомобілів із традиційними двигунами внутрішнього згоряння— показати альтернативу розвитку міста (адже воно насамперед для людей, а не для автомобілів чи автовласників)
Варіант 3: Створити парк «на районі»
Насправді для створення парку поруч із місцем вашого проживання не потрібна спеціальна програма чи дозвіл. Свого часу День перетворення паркінгів на парки провели у Сан-Франциско. Тоді бюро Rebar знайшли парковку, яку перетворили на міні-парк, не питаючи про це нікого. Парк проіснував 2,5 години як зразок того, що будь-який «нудний» об'єкт міської інфраструктури здатен стати оригінальним і зеленим місцем відпочинку.
Створення парку на районі можливе і на постійній основі, головне розуміти, як саме поєднати в просторі зелені насадження та вуличні меблі і традиційні для цієї локації об'єкти, які вже там є.
Інколи вуличні об'єкти можна поєднати зі стихійними ініціативами за підтримки локальної влади — саме так свого часу зробили у Парижі, створивши так звану Алею букіністів. Вуличні торгівці книгами спочатку були небажаними гостями на узбережжі Сени, але за декілька століть влада міста легалізувала цю торгівлю, навіть запровадивши бокси для книг, що давало змогу вуличним торгівцям не носити книги туди-сюди, а прибирати їх до цих сховків по завершенню дня торгівлі. Вже 2007 року Алею бікіністів внесли до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Що можна реалізувати завдяки «паркам на районі» чи переосмисленні існуючої інфраструктури в районі проживання:
— альтернативні сценарії розвитку міського середовища— покращити екологічну ситуацію в місті загалом— переосмислити закинуті об'єкти інфраструктури— провести трансформацію територій, традиційно відданих автомобілям чи бізнесу, на користь мешканців району
Варіант 4: «Ламати» рекламу
Ми звикли, що рекламні борди, сіті-лайти та «розтяжки» мають або комерційні задачі, або мають бути демонтовані чи переоформлені, щоби вписуватися у дизайн-код міста. Та є тактика використання рекламних бордів, котра може допомогти побачити місто по-іншому навіть тим, хто до нього звик. Таку практику називають «зломом реклами» (Ad-busting).
В основу цієї практики покладено створення корисних об'єктів та ініціатив для міста на основі рекламних щитів, які вже є, але тимчасово не експлуатуються. Ініціатива Do Tank свого часу створила проект, завдяки якому будь-яко фотографія району могла потрапити на рекламні щити цього та сусідніх районів. Так можна «перевідкрити» бачення міста для усіх, хто звик сприймати рекламну інфраструктуру в місті як нав'язливу та таку, що давно потрапляє до «сліпої плями» людської уваги.
Як цим можна скористатися у місті:
— переосмислити перебування та використання рекламних щитів, які більше не потрібні— показати різні райони міста мешканцям інших районів, котрі рідко їздять / ходять «в гості» до іншого, віддаленого району— сформувати культуру причетності до того, що ми бачимо навколо себе щодня у місті
Варіант 5: Створювати додаткове освітлення
Не треба бути урбаністом, щоби розуміти: чим менше світла на вулиці у темний час доби, тим більший рівень злочинів, нещасних випадків та правопорушень. Але можна не чекати, поки цим займеться влада міста чи відповідальні особи.
Є декілька варіантів, як збільшити рівень освітленості свого району:
— встановлення тимчасового освітлення (ліхтарів для газоні на основі сонячних батарей: вдень заряджаються від соня, ввечері — світять) — використання гірлянд та LED-стрічок на фасадах чи вікнах будинків із виходом на вулицю— встановлення тимчасових ліхтарів та лампочок із автономними джерелами живлення (акумулятори, батарейки тощо) на фасадах, біля вхідних дверей під'їздів на вулиці, на стінах будинків.
Стати тактичним урбаністом простіше, ніж здається
Не треба закінчувати якісь курси чи погоджувати свою діяльність «на районі», щоби стати тактичним урбаністом. По суті ви використовуєте своюб вулицю чи мікрорайон як відкриту лабораторію для експериментів, які можете робити спільно з друзями, сусідами чи просто людьми, яким теж цікаво зробити середовище свого проживання безпечнішим та доступнішим для усіх.
І не забувайте, що громадськість, яка працює і пропонує нові ідеї «знизу», досить часто здатна ініціювати набагато потужніші зміни там, де вони справді потрібні — а не там, де їх теоретично проектують чиновники департаментів. Суспільний запит на зміни згодом може стати відповідним кроком з боку міської адміністрації — і тоді зміни на вашому районі вже стануть масштабнішими. Навіть невелика ініціатива, успішно реалізована вами та вашими сусідами у дворі вашого будинку чи на вашій вулиці — перший крок до тактичного урбанізму у Вінниці. Долучайтеся: це під силу кожному.
Матеріал створено для циклу «Свій район» за підтримки Креативного простору «Артинов»