Леонід Марущак — про резиденцію в старому кінотеатрі, «Гарцюй за спадщину» та Вінницю

20 серпня розпочинає свою роботу 10-денна мистецька резиденція «Над Богом» у колишньому кінотеатрі «Росія». Простір вже багато років не використовується системно, а назва відсилає до стародавнього назвиська річки Буг — а тепер все це поєднає серія вечірок, низка воркшопів та кінопоказів під загальним тегом «Гарцюй за спадщину».
Хто, чому, кому й навіщо — та чи побачимо ми тут оновлений кінотеатр чи щось інше для Вінниці? З цими питаннями ми прийшли до одного із ідейних натхненників та свого роду співкоординаторів резиденції вінничанина Леоніда Марущака

Illustration

Автор: Олександр Мельник Фото: з архіву Леоніда Марущака

Матеріал створено за підтримки Креативного простору «Артинов»

20 серпня, 2019ЛЮДИ, ІСТОРІЇ


  • Про результати попередніх резиденцій

    — У нас в Фейсбуці вже йде ретроспектива усіх попередніх резиденцій. Ми зібрали і відео, і візуальні матеріали, і фото, і зафіксовані роботи та інсталяції, які учасники резиденцій робили протягом 2015—2017 років. Ми не підбиваємо підсумки, а просто хочемо реально показати, навіщо робити цю подію, яка для багатьох досі не зрозуміла. На другому поверсі буде виставка-ретроспектива.

    Ліверпуль


  • Чому «Гарцюй за спадщину»

    — Цей формат вечірок показав себе, як найбільш популярний серед відвідувачів, і теж є своєрідною можливістю прокомунікувати потребу в сучасному мистецтві. Саме на вечірки приходило найбільше людей — і вони були активно долучені до цього процесу. Це й раніше була не просто вечірка з танцями, а подія, яка показує важливість і затребуваність цього простору серед людей, які хочуть зберегти цю культурну одиницю.

    Ліверпуль


  • Чи буде тут надалі кінотеатр — а чи щось інше

    — Однозначно жителі Вінниці впливають на процес ставлення і переосмислення цього місця — адже резиденція по суті має на меті осмислити і допомогти вирішити, що буде з цим закладом у майбутньому (у приміщенні «Росії» в різний час знаходилися ресторан, клуб реконструкторів, дрібні приватні фірми — прим.ред.)
    Ми дуже раді, що масового зацікавлення з натовпами в тисячі осіб, не сталося: чим популярнішим та маскультурнішим ставатиме місце, тим вищий ризик його комерціалізувати і втратити. Не впевнений, що виключно саме кінотеатр тут потрібен у майбутньому — бо він втратив свою інфраструктурну необхідність: зустрічі партії з народом у форматі кіносеансів (хоча зараз в Україні знімається і фінансується навіть коштом Держкіно багато хороших кінопроектів). Ми розуміємо, що у Вінниці немає концертного майданчика великого, концертної зали — бо театр потрібно під заходи бронювати за місяці, бо там свої бюрократичні особливості і процедури.

    Ліверпуль


  • Про цьогорічний формат резиденції

    — Формат електронної музики — один із видів того сучасного мистецтва, під який цей простір колишнього кінотеатру може використовуватися. Були у попередні роки художники, музиканти, перформативні практики — а тепер сучасна експериментальна електронна музика.
    Ми дійсно експериментуємо з форматами. Адже перед нами теж стоїть питання: у стратегії «Вінниця-2030» зазначено, що це місце має зберегти свою культурну функцію — принаймні, було зафіксовано, що тут не з’явиться парковка чи ТРЦ. От ми й працюємо в цьому напрямку, щоби осмислити досвід попередніх років і показати ймовірний формат використання цього місця в подальшому.
    Ми показали раніше, що це може бути резиденція для сучасних художників. Потім ми показали, що це місце може бути дискусійною платформою — від літератури до кіно. А цьогоріч ми зробили місце для циклу подій, який ми назвали «Гарцюй за спадщину» — коли збираються люди, яким цікава електронна танцювальна музика і формат вечірок. 
    Ми відбирали не діджеїв, а експериментаторів — музиканти з різних міст, які мають змогу проживати у Вінниці під час резиденції, використовувати потужності техніки та локації для того, аби створювати власну музику та експериментувати з форматами й напрацюваннями. Вони зазвичай працюють у невеликих клубах — і тут вони потрапляють у великий простір, яка вимагає іншого підходу, іншого звучання.
    Ми запропонували резидентам попрацювати у музичній лабораторії, а потім в один із днів вони покажуть свої напрацювання.
    Вхід залишається безкоштовним і відкритим.

    Ліверпуль


  • Про ставлення міськради

    — Місцева влада дуже любить наш проект. Вони написали раніше дуже гарний відгук про наш проект, а тепер теж прихильно ставляться й організаційно, й сприяють нам у запуску резиденції та її проведенні.
    Люди говорять про резиденцію, хоча ми й не орієнтуємося на масовість відгуку. Цьогоріч електронна музика — тому будемо комунікувати з муніципальною вартою, матимемо певні заходи безпеки. Будемо контролювати, щоби все було добре. Ми мали досвід проведення вечірок навіть у музеї — і все було ок. Ми просто звикли скептично ставитися до самих себе. Треба комунікувати з людьми, тепер це вже питання збереження простору в іншому форматі для молоді, а не лише для тих, хто пам’ятає, як тут колись показували кіно.

    Ліверпуль


  • Про культмасовість

    — Ми 2 роки працювали з вузькою аудиторією, але ми мали спілкування й з тими, хто надає перевагу більш культмасовим заходам — хто приходив та запитував, «до чого тут Бог», «навіщо тут картини». Але ми й з ними поспілкувалися, знайшли якісь точки дотику. Ми як організатори не господарі тут, ми просто показуємо, як можна використовувати цю локацію. Як показує практика, більше ніхто тут нічого дотичного до культури не пропонував.

    Ми багато спілкуємося з вінничанами, і в кожного з мешканців Вінниці якась своя думка про те, що тут має бути. Найбільше мені «до вподоби» ідеї на кшталт «давайте перешиїмо зал і зробимо багато маленьких залів». Я їм розповідаю про центральний Вінницький архів — його перешили швелерами і перетворили на адмінбудівлю, а тепер ламають голову, куди перенести архів і як заново відкрити цей простір. Але добре, що зараз популярна тенденція збереження історично значущих об’єктів — хоча й такі місця, як цей кінотеатр, є певним культурним рудиментом (як спеціальне місце, де «живе культура», бо вона ж скрізь «живе», а не лише в суворо відведених місцях).

    Бібліотека — так само публічний простір, але там є більш вузький профіль, це інституалізований заклад. А отаких місць, де можна проводити заходи поза форматами, їх мало. Можна використовувати відкриті простори (як SUN Територія), але там є свої стримуючі фактори: бо люди живуть, хочуть спати в певні години, вони не хочуть слухати концерт вночі.

    Ліверпуль


  • Про локацію

    — Це — центр, але тут така локація, коли велика площа поєднана із малою кількістю житлових будинків + назовні практично не виходить звук. Це дуже привабливе місце з позиції стратегічного розвитку сучасної культури.

    Багато говорять, про те, що мовляв, «як можна було довести це місце до такого стану» — але насправді той власник, який ним володів, зробив найкраще, що міг: нічого не робив, не перепрофілював. Вже те, в якому стані він його зберіг — це інша проблема: проблема самого суспільства, яке дозволило так ставитися до цього місця, спостерігаючи пасивно за цим. Тут не виник супермаркет чи офісний центр — це місце містично-магічне: воно ніби «загнулося», але дуже себе береже і поважає. А якщо додати сюди історію з колишнім єврейським базаром, можна зрозуміти енергетику цього місця. А хотіли ж тут і пам’ятник Івану Богуну, і побудувати комплекс Магдебурзькому праву — чого тут лише не було.

    Моя активність у Вінниці (а я тут народився і до 2008 року жив та навчався тут) — а коли в 2014-му почалася вся ця трансформація в головах, я почав повертатися з Києва, приглядатися, дивитися до всього, що тут відбувається. Найбільший імпульс для мене був десь у 2014-2015 роках, коли Вінниця потрапила до ТОП-5 туристичних місць, і при міськраді була невеличка група, проводилося якесь ініціативне обговорення, і ось один хтось встає і каже: «Давайте зробимо з Вінниці аналог маленького Львова». І в мене просто виникло німе питання — навіщо? Який Львів? Які Чернівці чи інше туристичне місто? Це Вінниця, тут свої є важливі речі і місця. І дуже добре, що у Вінниці не переробляють усе під умовного туриста, а що це місто залишається комфортним у першу чергу для місцевих мешканців. Ми ж не знаємо масової думки жителів туристичних міст про те, як вони ставляться до переформатування міста під потреби та прагнення туристів. Уявіть, що було би, якби закрили «Пиріжкову» і відкрили якусь сувенірну крамницю.

    Ліверпуль


  • Про людей, яким не все одно

    — Багато речей у Вінниці вже змінюється, але все ще людям, які тямлять щось у потребах змін, бракує того, що називають «політичною волею» — ризики є скрізь, і якщо рухатися поступово, але наполегливо, то навіть скепсис місцевих мешканців можна побороти, і можна показати напрямки, за якими місто може змінюватися в кращий бік.

    Ліверпуль


  • Побажання для гостей резиденції

    — Хоч ми й нішева подія, але ми — відкритий майданчик, який готовий прийняти людей з різними зацікавленнями. Дуже раджу прийти та подивитися на цей зал на 1200 місць, стати учасником події. Такий зал напевно унікальний в усьому Подільському регіоні, в Києві таким є напевно КЗ «Україна» і кінотеатр «Київська Русь». Місце класне всередині, тут такий модернізм, дерев’яні панелі, дизайн — такі собі хроніки Нарнії: коли йдеш до нього, думаєш що там все погано, а якщо ще й відчинити двері на інший бік, де закинутий сад, воно справляє взагалі інше сприйняття, що зараз треба повернутися в центр міста, де шумлять машини. Тут немає золотих люстр, багетів та оксамиту й плюшу, але там все лаконічно і просторо. Приходьте, побачте, будьте дотичними. Ми не просто зібралися «потусити» — ми можемо усі прийти і продемонструвати зацікавленість у цьому питанні та тематиці.

    Ліверпуль


Ми в соцмедіа