«Я особисто займаюся тим, що шукаю усі вогнегасники». Максим Демський — про безпеку на Air ГогольFest, вінницьку команду та «непопсових» відвідувачів

На рахунку директора ГогольFest Максима Демського організація 14-ти мультидисциплінарних фестивалів. Цьогоріч Air ГогольFest знову повертається до Вінниці після вибухового фесту в Маріуполі. Ми зустрілися з Максимом, щоб дізнатися, як на основній локації міста — заводі «Кристал» — організовані заходи безпеки. Чи притаманна Вінниці так звана «містечковість», і яким чином проходить відбір локальних проектів.

Illustration

Авторка: Аліна Присяжнюк

Матеріал створено за підтримки Креативного простору «Артинов»

22 вересня, 2019ЛЮДИ, ПОДІЇ


  • Як організатори відслідковують настрої публіки

    Від того, наскільки потужним є фідбек, залежить вибуховість фестивалю. Однак саме реакція організаторів впливає на те, чи стане новий фестиваль кращим від попереднього. Саме тому ми запитали у Максима Демського, чи міцною є «червона нитка» між командою та глядачем.
    — Ми самі є тими амбасадорами всередині, і одночасно критиками самих себе, тому що фестиваль має горизонтальну структуру, і це дуже унікальна штука. Мене представляють директором, але я маю більше обов’язків, ніж прав, тому моя задача, щоб всі ці проекти були здійснені. Всі ми (організатори — ред.) знаходимось серед людей і не маємо vip-зон, чи якихось особливих статусів під час фестивалю. У нас в реальному часі є абсолютно чіткий аналіз того, що відбувається під час заходу.

    Ліверпуль

    Створивши проект «Гімназія», ми почали пояснювати, що таке актуальне мистецтво та проводити просвітницьку роботу,збираючи своєрідну фокус-групу з тих самих людей, що прийшли на проект.

    («Гімназія» — це освітній проект Анастасії Євдокимової, вчительки української мови та літератури, критикині, організаторки та кураторки літературних акцій. — ред.)

    Раніше всі говорили про сучасне мистецтво: «Що це таке?», «Що за фігня?», «Нічого не зрозуміло!». Але критерії сучасного мистецтва є, і ми ці критерії почали формалізовувати разом з людьми, які прийшли на фестиваль. Це та «робота над помилками», яка здійснюється в реальному часі.

  • SMM «здорової людини»


    Ліверпуль

    — У віртуальному світі відповідає на коментарі не сммник, не копірайтер, а керівник відділу комунікації. Це не просто людина, яку призначили на посаду, і яка має формально відповідати. Це людина, яка сама визначила себе в організаційній структурі, і її ідейні погляди повністю збігаються з поглядами ГогольFest’у. Тому і відповіді, і контроль за цими процесами, і розуміння того, що відбувається з настроями — ми теж маємо. Це суб’єктивно, тому що ми є представниками, які самі себе контролюють.

    Наприклад, у Маріуполі міська рада провела опитування: хто знає про нас, хто не знає, яка кількість людей зацікавлена, щоб був фестиваль. Інформація подана у графіках, є офіційна крута презентація.

  • Air ГогольFest: Безпека простору

    Сучасний споживач культурного продукту — це не просто середньостатистичний студент, котрий охоче тусується там, де його друзі. У 2019-му гостю фестивалю вже не достатньо концептуального мистецтва та кількох модних гуртів. Він бажає, щоб культурний продукт був якісним, а простір навколо — безпечним. Організатори Air ГогольFest у Вінниці обіцяють і якість, і безпеку.
    — Я особисто займаюся тим, що шукаю усі вогнегасники. У нас на кожній локації є хоча б один вогнегасник — це апріорі. Кожна точка на фудкортній зоні має власну внутрішню систему пожежогасіння. Під час проведення заходу є розпорядження мера, згідно з яким пожежний автомобіль знаходиться просто на території фестивалю, або зарезервований на найближчій пожежній станції. При виклику 102 протягом хвилини ця автівка прибуде на локацію.
    Можливо, недостатньо позначок про розміщення вогнегасників. Але пожежний нагляд здійснює наймана команда ліцензованої офіційної охоронної компанії. У мене, здається, навіть є фото, де лежать 36 вогнегасників, які ми привезли і розмістили на локації. Кожен охоронець знав, де що знаходиться, все було взаємопов’язано системою незалежної радіохвилі — кожен мав при собі рацію.

    Ліверпуль

    В ході розмови ми дізнаємося, що організатори уклали договір з ліцензованою охоронною організацією, яка має право здійснювати охорону правопорядку на локаціях. Вони ходитимуть серед гостей як у формі охоронців, так і у цивільному одязі, щоб відслідковувати якісь провокаційні речі.

    Забігаючи наперед, директор фестивалю одразу розповідає, як під час фестивалю дбають про здоров’я відвідувачів. Окрім карети швидкої допомоги, на території фестивалю присутні групи Червоного Хреста — до 10 осіб, котрі мають при собі аптечки. Оскільки всі складнощі пов’язані безпосередньо з миттєвим наданням медичної допомоги — організатори дуже жорстко за цим слідкують.

    Максим зазначає, що це буде 15-й фестиваль за його участю. У 2010 році на Майдані Незалежності організатори відкривали подію на 150 тисяч осіб. Тому зрозуміло, що на локаціях кожного фестивалю завжди є люди, котрі слідкують за безпекою. Не варто забувати про велику кількість волонтерів, які завжди можуть підказати людям, куди звернутися по допомогу.

    — У мене просто батько чорнобилець, інженер з безпеки, тому ці нюанси привиті з дитинства, — пояснює Максим.

  • ГогольFest — (НЕ) про попсу

    Минулого року перед відкриттям фестивалю у Вінниці, Максим Демський стверджував, що Air ГогольFest — не про попсу. Але, як виявилося, під час фестивалю сталося неочікуване. Тому нині важко стверджувати чи «попсовим» є простір та контент фесту.

    — В ніч з 17-го на 18-те листопада, коли була нічна програма, дуже цікава штука відбулася. О третій годині ночі до нас приїхали 3 весілля. Тусили і відпочивали. Чи це попсово? Для мене це дуже показові речі. Попсова аудиторія — це все таки аудиторія споживацтва. Яка може бути незадоволена певними умовами.

    Тобто, ти ж на фестиваль в шубці не прийдеш, не прийдеш «на каблучках» — тобі треба вдягти кросівки, джинси та теплу куртку. Але контент, який ти отримуєш — реально крутий. Це те, за що ми відповідаємо перед споживачем. Немає якогось трешняка, лайна якогось.

    Насправді кожен наш проект дуже потужний. Але ми маємо чимось жертвувати у будь-якому випадку: або розвісити красиві ліхтарики, і витратити на це півбюджету. Або привезти театр і повністю забезпечити його виступ. Але щоб дійти на виступ — треба буде трохи напружитись.

    У нас війна взагалі-то йде. Якщо хтось не хоче напружитися, щоб дійти 20 метрів до вбиральні — може з’їздити туди (на прифронтову територію — ред.) подивитися. Як, наприклад, в Маріуполі люди живуть — вони не розбещені культурними заходами. Вони дуже круто сприймають це все, тому що воно їм потрібно. Ця так звана «попсова аудиторія», як я тоді формулював, насправді виявилася аудиторією, для якої просто не було інших пропозицій. Те, що відбулося у Вінниці минулоріч — це реальне чудо. Чудо надзвичайної синергії, людей і навіть тієї «попсової» аудиторії, яка все-таки прийшла на цей фестиваль, і змінила свою позицію, ставлення до таких речей.

    Як це пояснити? Та можна пояснити по-різному, але я не хочу цього пояснювати. Тому що саме в цьому питанні «хто ж є аудиторія, і наскільки вона широка?» — є якийсь містицизм. Я впевнений, що відсотків 20 людей потрапили на фестиваль абсолютно випадково, насправді не до кінця розуміючи, куди вони потрапляють. І вони закохалися в те, що там відбувається, закохалися в ту атмосферу, змогли поспілкуватися з іншими людьми. З людьми, які креативлять, які роблять. А така атмосфера апріорі дає тобі можливість побачити світ таким, яким ти його ніколи не бачив. І яким ти хочеш бачити його в подальшому.

    Ліверпуль


  • Про містечковість як стримувальний фактор розвитку культурних процесів

    Цьогоріч культурні процеси у Вінниці розквітли ще на одній локації. Нею стала Територія SUN на місці колишнього Дитячого санаторію імені М. М. Коцюбинського. Там Максим Демський розповідав, як не впустити «треш» до культурного простору. Ми запитали про явище «містечковості», і те, як воно впливає на розвиток українського культурного продукту.

    — Містечковість — це негативний фактор, який не дозволяє зайти чомусь іншому. Це боязнь, що хтось розумніший за тебе, боязнь загубити свої зв’язки, боязнь нового. Коли ти сидиш у своїй хатці, і тобі не важливо, що там у Києві — головне, щоб у мене в умовному Маріуполі, чи Дніпрі, чи у Вінниці ми жили самі по собі, і на тому все. Зрозуміло, що треба будувати свою історію, але через містечковість ми загубили купу крутих майстрів. Загубили Жолдака, і Троцький тут практично не ставить. Крутий чувак, але чому ми його не цінуємо?

    Немає чіткої відповіді, чому так трапляється. Є люди, які щось роблять, і є люди, які нічого не роблять. Є влада, яка щось робить, і є влада, яка краде. Немає певного «діагнозу». Можна лише сказати, що деякі місця більш відкриті, «відійдешні» від містечковості. Але взагалі-то це діагноз України та всього пост-радянського простору. Ми готові платити купу грошей Девіду Лінчу, щоб він приїхав і щось красиве сказав, і при цьому не готові утримувати своїх. Не треба бути наймудрішим, щоб зрозуміти, що своїх майстрів треба підтримувати, і давати все необхідне. Тому що їм ніколи не треба більше, ніж їм треба.

    Треба Троцькому театр — значить треба дати Троцькому театр. Треба Жолдаку — значить треба збудувати йому театр. І нехай це вартуватиме мільярдів, трильйонів, квадрильйонів — не важливо! Ця людина залучить сюди набагато більше, вона навчить більшого, вона розвине більше. Не так багато креативних людей. Гляньте на наш креативний менеджмент. Наші люди навіть не знають, як ефективно розпоряджатись ресурсами. Вони можуть мати землю, нафту. Мені розповідали, що під Дрогобичем в городах тече нафта, і ніхто не знає, що з нею робити. Робота неефективна, тому що «кожен за своє».

    Звісно що тенденція до змін йде колосальна. Той же Майдан, який повністю знищив поняття «моя хата скраю». Ви часто чуєте такі речі? Уже не так часто. Тією ж українською мовою вже можна нормально розмовляти, хоча якихось 10 років тому у Києві з цим були проблеми. Менеджмент змінюється, міста отримали децентралізацію і почали працювати на свій імідж. З’явились ті, хто думає про своє місто. Я вважаю, що Вінниця дуже інтенсивно розвиває свій імідж в країні і на світовій арені.

    Ліверпуль


  • Про відбір локальних проектів

    — Якщо ти привозиш театр у повітрі La Fura dels Baus з геніальною постановкою — дуже складно зробити Open Call, щоб туди зайшов якийсь треш.

    Люди частково відсіюються самостійно, тому що бачать, що будуть нікчемно виглядати на фоні цього всього, а інші просто заздритимуть, і говоритимуть: «та ну, це фігня, не братиму в цьому участі». І якраз підтягнуться ті адекватні, які хочуть робити щось якісне. Ми задаємо стандарт. В першу чергу на нього впливають міжнародні проекти, які потребують грандіозного обслуговування та налагоджених процесів.

    Головне, щоб з проектами, які до нас подають, було не соромно виступати за кордоном. Тобто проекти «не для українського формату». Або українського місцевого формату, але здатні до інтеграцій, реорганізацій, специфікацій — коли ти в іншому просторі змушений працювати з іншими запропонованими обставинами, і готовий до цього. Приходиш і тобі кажуть: «Ось простір, ось час. Готуйтесь». Хочеш підключити 220V — будь ласка; хочеш якесь круте світло — покажи, що вмієш. Або знайди світло у друзів чи знайомих. Мають бути люди, які готові віддаватись повністю. Навіть якщо продукт не дуже якісний, людина, яка віддається — завжди готова до змін, здатна вчитися та вчити. Ми не потребуємо якихось суперкритеріїв.

    Говорячи про те, чи готові вони зі свого боку займатися менторством та допомагати молодим проектам, Максим зазначає:

    — Більше того, я вже це роблю. Ми не настільки серйозна організація, щоб делеговувати серйозні процеси. Зараз формується новий менеджмент в країні, приходить унікальний досвід. Маю сподівання, що ми все-таки сформуємо сильну міжрегіональну команду з людей зі смаком. Як, наприклад, ваша вінницька команда, яка може відрізнити поганий віжуал від хорошого, розуміє, що таке композиція, самоорганізація, домовленості. Вони проходять весь ланцюг змін. Ми даємо право кураторам визначати якість продукту. Багато спілкуємося, створюємо нові концептуальні рішення.

    І, звісно, є Влад Троїцький, який завжди може «розсудити» остаточно, якщо виникає якесь питання. Це людина, яка володіє надзвичайним смаком. Це «вища інстанція», яка дуже демократично, дуже круто не влазить в деталі, якщо не просять, і одночасно може дати пораду саме в тому місці, де вона катастрофічно потрібна. Це така надзвичайна потужна синергія.

    Ліверпуль


  • Про Air ГогольFest 2019

    27-29 вересня одним із міст, що долучилися до GogolFest Inoculation стане Дніпро. Там пройде DniPRO GogolFest.
    Другий вінницький мультидисциплінарний Air ГогольFest відбудеться за сприяння Департаменту культури Вінницької міської ради та благодійного фонду Подільська громада. Локація фестивалю незмінна — вінницький завод «Кристал». Потрапити на фестиваль можна буде за одноразовими квитками або абонементом на всі події та всі дні.
    18 жовтня відбудеться спецподія фестивалю — опера-реквієм IYOV, що увійшла в ТОП-10 опер світу за версією 2018 року.

    Ліверпуль


Ми в соцмедіа