Liverpool

ЛЮДИ | АЛІНА ПРИСЯЖНЮК | 05 липня 2019

Інна Сандюк та Оксана Марцішевська: «Англійська — це шлях до щастя»

Інна та Оксана починали свою викладацьку діяльність, як звичайні репетитори з англійської. Але амбіції не дозволили дівчатам залишатися на одному рівні. Тепер їхній маленький стартап виріс далеко за межі Вінниці та навіть України. Якими незвичайними методами вони послуговуються та чому до них на групові заняття хочуть потрапити найуспішніші підприємці — у розмові з «Артинов.Ліверпуль»

Як давно ви займаєтеся незвичним викладанням англійської? Які найбільш оригінальні способи застосовували?

Оксана:

— Моя підприємницька кар’єра розпочалася 5 років тому. Як вчитель, я займалася з усіма, хто до мене звертався: це були і діти, і дорослі. Я знаходилася у пошуках, і сама не знала, чим саме мені хотілося б займатися. А мій стартап розпочався з однієї людини. Одного разу мені зателефонувала подруга і сказала: «Оксано, є кілька студентів, яким дуже необхідна англійська. Вони працюють у вінницькій IT-компанії. Допоможи їм!»

Так до мене прийшов займатися мій перший студент Микола. Я дуже вдячна йому за той досвід, що я отримала. Він був першим дорослим студентом, якого я навчала англійської. І вже тоді я почала розуміти, чим саме хочу займатися. Пізніше з тієї ж компанії до мене знову звернулися люди — почало працювати «сарафанне радіо». Так, за кілька років ми випробували на тих заняттях усі найкращі та не найкращі методи викладання англійської.

Якщо чесно, це було складно, бо підручники були такі ж, як і зараз. Тому ми використовували американські подкасти. Це нас дуже рятувало, адже на подкастах ми суттєво підтягнули вимову Колі. Потім ми відкрили для себе TED. Ми займалися протягом року, і поступово повністю перейшли на TED. Спочатку це було просто обговорення, потім ми готували Колю до конференції. Брали до уваги всі навички публічного мовлення, які можна було взяти з TED, і це було корисно.

Для мене найбільш успішні виступи TED — від 4 до 6 хвилин. Дуже складно придумати завдання, обговорити, повторити, переказати TED на 18 хвилин. Згодом я почала сама готувати завдання по TED для моїх студентів. Ми мали дуже класні результати.

Illustration

Після появи у вінниці iHUB дівчата вирішили зробити speaking-club, де люди могли практикувати англійську. Вони виявили, що основна проблема людей — вони все розуміють, але сказати не можуть, адже їм немає де поговорити та «розкачатись».

Інна — про групові заняття та активності

— Багато людей за звичкою хочуть займатися приватно. Але у викладача 8 робочих годин, навчити кожного окремо він не встигне. Займатися в групі набагато прикольніше. Навіть якщо ти боїшся щось запитати, хтось може поставити це питання замість тебе. І є набагато більше можливостей повчитися в когось. Ми завжди повторюємо, що багато навчилися від наших студентів, адже нам щастить на розумних і класних студентів.

Одна з активностей в рамках онлайн-курсу, яку ми практикуємо — це неформальний онлайн-чат в телеграмі. Ми попереджаємо, що, наприклад, у вівторок або в четвер ми будемо чатитись у телеграмі. Хто хоче записатись на цю активність? Чотири людини записуються, ми збираємося маленькою групою, щоб мати змогу вчасно реагувати, і спонтанно задаємо тему спілкування. Наприклад: «А що ви любите більше — дарувати чи отримувати подарунки?«Це так звані small talks, про які в подальшому ти насправді будеш спілкуватися. В такому форматі ми швидко даємо рекомендації по лексиці та граматиці.

Illustration

Був у нас один прикольний студент який написав: «Що мені як айтішнику можна подарувати? Звісно, buben!«Мало хто зрозумів цей жарт, тоді він пояснив. що айтішники жартують, що кожен із них має бути трохи шаманом. Так різносторонньо ми намагаємося підійти до обговорень, адже основна ціль у вивченні англійської — це комунікація. Ми вчимо студентів розвивати думку, давати більше інформації, щоб були ниточки, за які можна чіплятися. На наших заняттях йдеться не лише про граматику і лексику, ми намагаємося додати якихось soft-скілів типу переговорів, презентацій, small talks.

Дівчата заснували YouTube-канал майже рік тому і зараз працюють над його розвитком. Це вимагає багато часу, енергії та креативності. Оксана та Інна самостійно знімають відео, а монтажер Олексій віддалено працює над монтажем та оформленням. Основна проблема — відсутність грамотної маркетингової стратегії — розповідають дівчата.

Це — не просто відео про вживання часів, а цілі англомовні інтерв’ю з успішними людьми. Серед них — Павло Шеремета (екс-міністр економіки і торгівлі України), котрий розповів, які книги прочитати молоді, у які українські стартапи варто інвестувати, що таке фейсбук-ефект і як не гнатися за успіхом, який тобі нав’язують соцмережі. Андрій Федорів розповідав про нетворкінг та small-talks, та втрачену можливість заговорити з цікавою тобі людиною.

Нещодавно молоді педагоги створили курс про 6 базових звуків, які видають у співрозмовнику українця, а не росіянина. Ці звуки можна відшліфувати та покращити мовлення англійською. Цей курс можна опанувати на основі сучасних пісень (до прикладу, серед них є Imagine Dragons). Ще одна задача, яку дівчата поставили перед собою — навчити студентів краще розуміти американську англійську

ПРО ВЛАСНИЙ YOUTUBE-КАНАЛ

Інна — про різницю між навчанням в Україні та за кордоном

— Моя історія починається з того, що я все життя вчила англійську. Потім почала вчитися на перекладача англійської та німецької, була однією з найрозумніших студенток в групі, все так чудово складалося. А потім я вирішила поїхати на навчання за кордон, використати англійську як інструмент до чогось, а не просто робити вправи та безкінечно перекладати тексти. Це була англомовна магістерська програма у Вроцлаві. І виявилось, що я не найрозумніша в групі, взагалі відстаю по всіх параметрах. Моїми одногрупниками були люди з восьмирічним досвідом у IBM, в Бундестазі або в інженерії.

Словом, людям було під тридцять, вони мали колосальний досвід та володіли англійською як рідною. Вони могли нею жартувати, говорити про проекти, писати есе, магістерські роботи. А я з дипломом перекладача можу писати англійською тексти, перекладати зі словником, говорити англійською складно, окрім того — американців не розумію. За чотири роки навчання в нас дуже мало було практики слухання живої мови. Виявилося, що не тільки говорити складно — розпізнавати живу мову і розуміти акценти теж проблемно.

Навчання там було побудоване зовсім іншим чином, аніж у нас. Мені сказали з перших днів: «Ти можеш сама вибрати тему магістерської роботи і написати про будь-що. Знайди те, що тебе цікавить, підбери наукового керівника, який тобі в цьому допоможе — вуаля!». У мене рік часу зайняло, щоб знайти цю тему, бо я була розгублена. У нас як прийнято: тобі дають перелік з 20 тем, тобі потрібно битися з одногрупниками, щоб вибрати більш-менш притомну тему. Згодом тобі трапляється тема, про яку ти не хочеш писати, однак ти робиш це. Тобі нічого іншого не дісталося, ти ненавидиш те, що ти пишеш — так це відбувається. Рік часу я думала, про що писати.

Там потрібно було робити багато презентацій. Вперше я робила презентацію в 2011 році на PowerPoint, і на мене дивились, як на якусь дикунку і питали: «Дитинко, звідки ти, чому ти не вмієш працювати в цій програмі?«А для чого мені було робити ці презентації?

У мене public speaking skills зовсім були нерозвинені. Я боялася брати участь у дискусіях, бо було страшно сказати щось не так. У нас прийнято піднімати руку тільки тоді, коли маєш що сказати мудрого, виваженого, блискучого. Натомість там, навіть якщо ти запитуєш щось — це дуже вітається.

Потім я навчалась семестр в Німеччині по обміну. Там у нас взагалі були завдання, типу: за одну пару розповісти теорію, придумати групове завдання, перевірити його, зібрати фідбек і далі продовжити обговорення. Тобто годину двадцять ти фактично ведеш заняття замість викладача.

Illustration

Інна — про впровадження екстраординарних методів освіти

— Я повернулась до Вінниці після всього цього досвіду і зрозуміла, що у нас таких навичок бракує, у нас все залишилось на такому ж рівні. А світ виглядає зовсім по-іншому. І ти або потонеш, або навчишся плавати. І ми захотіли допомогти людям вчитися плавати та створили speaking club. Там ми використовували всі ці методи, коли тобі треб самотужки щось будувати, придумувати, брати участь в дискусіях. Ми брали не якісь банальні теми типу погоди, сім’ї, а говорили про сталий розвиток, екологічні стартапи, тренди в енергозбереженні, про космос, про українські стартапи. Багато хто на той час навіть не знав, що таке Petcube.

Потім ми вирішили трохи переформатуватися, і зробили більш камерні, сфокусовані курси на основі iHUB. Провели такий експеримент, і нам сподобалося, тому що є система, є регулярність, ти знаєш, що з людей можна вимагати. Але це нас трошки обмежувало, тому що це були студенти з Вінниці, а у мене попередній міжнародний досвід пульсував в голові. Хотілося співпраці, людей з різного середовища, котрі говорять різними мовами, мають різний робочий бекграунд, різні зацікавленості. Нам захотілося цей глобальний досвід перенести на локально-національний рівень.

Ми подумали, який формат зможе нам в цьому допомогти. Це була онлайн-освіта, онлайн-курси англійської мови. Коли ми почали цим займатися, ми зрозуміли, що це дуже кайфове відчуття, коли збираються в одному місці люди з Харкова, Чернівців, Вінниці, Львова, Києва, Вроцлава. Усі з різним досвідом, вміють працювати з різними програмами.

Хтось на Upwork працює, хтось у великих компаніях, хтось взагалі будує власну компанію. Це дуже класно працює, і людям подобається спілкуватись. Людям є що сказати, і вони прагнуть знайти якесь оточення, яке буде «пушити» одне одного до прогресу. Адже англійська — це про прогрес. Англійська допомогла нам відкрити стільки класних можливостей, і ми тішимося, що свого часу присвятили їй так багато часу. Тим, кому здається, що англійська — це швидко, що можна опанувати її за місяць, що є якісь суперметодики типу «за одну хвилину вісімдесят тисяч слів» — я в це не вірю. Я вірю в те, що треба багато працювати, але працювати цікаво, з крутими живими класними матеріалами. Треба закохатися в англійську, знайти едюкейтора, ь який тобі допоможе, надасть якісний фідбек, допоможе зробити прорив. Ти приречений заробляти 100 доларів, якщо ти не знаєш англійської.

Це, напевно, у будь-якій сфері. Ми працюємо з IT-фахівцями і підприємцями — там це якнайкраще прослідковується. Це змога виходити на якісь кращі можливості, проекти, рівень професійного та особистого розвитку. Англійська — це ключик, який відкриває тобі двері до твоїх найзаповітніших мрій.

Illustration

Оксана — про можливості онлайн-освіти

— Онлайн-освіта зараз набирає обертів у світі. В Україні ще не досить активно, але я вважаю, що за нею велике майбутнє. Вона вирішує кілька глобальних проблем. Тому що коли ти досяг успіху, працюєш у компанії, або ти очільник компанії, в тебе може виникнути сором’язливість. Коли ти приходиш на курси — соромишся сказати бодай речення, адже ти маєш певний статус. У тебе є компанія, підлеглі, але ти не можеш правильно побудувати речення. Інша проблема — це брак часу. Наскільки я розумію з власного досвіду — «вклинити» заняття з англійської у графік успішного підприємця — це неможливо.

Людина раз за разом приходить на заняття і каже: «Оксано, я знову нічого не підготував, у мене просто не було часу». Ми випробували усі можливі методи навчання: і вранці в машині, і увечері під час бігу, і увечері перед сном. І виявили, що класно записати відео, в якому ти пояснюєш, а людина може передивитися його кілька разів, повторити. На заняттях чи то з танців, чи то з кухарства ти не можеш цього зробити на офлайн-заняттях, а онлайн-освіта вирішує цю проблему. Також ти можеш отримати фідбек, адже на заняттях наші люди бояться запитувати — мають страх, що з них сміятимуться. Ще зі школи ми не навчені ставити питання — радянська освіта дуже класно «постаралася».

Онлайн-заняття дозволяють поставити питання усно, зідзвонившись або написавши повідомлення — і тобі завжди дадуть фідбек. Ми намагаємося це робити вчасно, якісно, швидко. Звісно, хтось скаже, що хоче відчути дух солідарності, поспілкуватися, але люди, котрі вже побували на онлайн-курсах знають плюси та мінуси. Навчальних відео з англійської є безліч, але проблема володіння англійською не вирішена.

Тому що наш мозок налаштований так, що тебе постійно має хтось «пушити», підганяти, хвалити. Зараз набирає обертів такий тип навчання як blended learning — коли ти вивчаєш відео самостійно, а потім або відбувається якесь обговорення, або ти сам пояснюєш пройдений матеріал. Онлайн-освіта зараз в тренді і головне — вчасно заскочити в цей трамвайчик.

Illustration

Три найбільш несподіваних сфери, де може стати у нагоді знання англійської мови

Інна:

— Була ситуація в людини, з якою ми записали наше перше інтерв’ю. Олександр Бучковський полетів до друзів у Лос-Анджелес. Коли він приземлився, Google видав йому новину про те, що за 40 хвилин починається презентація нових вантажівок Ілона Маска. Дістатися до місця презентації від аеропорту зайняло б 30 хвилин. Запрошення Олксандр не мав, але спробував. І у нього вийшло пройти всередину, побувати на презентації, побачити Ілона Маска вживу. Це все сталося завдяки тому, що Олександр добре володів англійською, не мав цього мовного бар’єру і не боявся спробувати.

Є ще одна історія про те, як Олександр (котрий дуже захоплювався Шварценеггером і прочитав його книгу), запитав у друзів. де буває Арнольд. Друзі розповіли, що у спортзалі. О шостій ранку Олександр вже чекав на Шварценеггера, який з’явився у залі з охоронцями. Там прихильник зміг поспілкуватися з Арнольдом, сфотографуватися та подякувати за його творчість. Українець навіть встиг розповісти звідки він, що він прочитав книгу. Коли Олександр розповідав нам про це, сказав дуже класну фразу: «Мій мною та Шварценеггером були прозорі двері, які я зміг відкрити».
Ти ніколи не знаєш, коли тобі може знадобитися англійська. У тебе не буде часу на те, щоб подумати — доведеться діяти, it's now or never.

Оксана:

— У мене особисто був випадок, коли ми з чоловіком ми подорожували в Китаї. Кудись зник наш багаж, і якби я не володіла англійською — це питання з китайцями вирішити було б практично неможливо.

Ще одна історія про успішного підприємця, який був моїм студентом. Коли він подорожував Німеччиною, він міг з легкістю замовляти їжу в кафе, розпитувати про щось перехожих. А це був лише початок наших занять. Англійська мова відкриває всі двері, це ключик. Англійська — не панацея від усіх хвороб, але вона значно розширює наші можливості.

Illustration

Оксана — про Вінницю як рідне місто

— Коли я чую від когось: «Я живу в Україні, у нас все так погано, у нас така корупція», я завжди запитую: «А що ти зробив для того, щоб у нас було краще та комфортніше?»

Я обожнюю своє місто, воно чисте, класне, тут з’являються нові локації, як от Площа Ліверпуль, де молодь фотографується. Мені здається, що ті туристи, які приїздять сюди, неодмінно повернуться ще раз. У нас багато підприємців, які розвивають місто. У нас багато конференцій та подій — словом, є що подивитися та відвідати.

На мою думку, у нас у Вінниці активностей дуже багато, навіть занадто. Часом здається, що люди пасивні. Можливо, вони хотіли б чогось більшого, а такі можливості надає Київ. Насправді, якщо мені хочеться більшого — я їду до Києва. Не завжди на спікера, який мене цікавить, у Вінниці може прийти достатньо людей, тому він виступає у столиці. Є більш глобальні речі, як от концерт Imagine Dragons або зустріч з Джеймі Олівером — звісно, що у Вінниці поки такого немає.

Інна — про можливості проведення занять на свіжому повітрі

— У нас був такий план. Ми співпрацюємо з Beetroot Academy. Це шведсько-український проект, який дозволяє опанувати професію фронтенд або дизайну за 4–5 місяців. В рамках курсу, звичайно, є англійська. У планах було запросити native-спікера до кав’ярні, щоб там поспілкуватися і дати можливість студентам побудувати діалог. І особливо — почути американську швидку мову, бо спікерка говорить досить швидко. Нам подобаються такі формати, коли простори можна застосовувати не лише за звичним призначенням.

Остання зустріч, яку ми відвідали, проходила на «Чердаку» — MeetUp для підприємців. Таких зустрічей хотілося би більше. Ми підприємці-початківці, нам потрібно багато вчитися, вчитися ми любимо. Я готова за них платити. Мені здається, що у Вінниці трохи є проблема з тим, що люди мають великий вибір безкоштовних заходів, за які все одно хтось платить. Чи то Громадська організацію, чи то спонсори чи партнери. Тому коли ти організовуєш власний захід, і є якась вартість, яку треба інвестувати за квиток — частинка людей не готова платити. Навіть якщо організатори на цьому не заробляють, а реінвестовують ці кошти. Але за якісну освіту потрібно викласти конкретну суму, і це нормально.

Illustration

Про TEDxVinnytsia

— Ми організовували TEDxVinnytsia — тепер ніхто не зможе сказати, що цього формату бракує. Минулого року після п’ятирічної перерви ми відновили нашу діяльність. Мені пощастило працювати в команді, а цьогоріч навіть стати головним організатором-ліцензіатом. Це незвичний формат, він суттєво відрізняється від будь-якої конференції, форуму, семінару, воркшопу. Для людей це досить незвично — що не можна поставити запитання, коли спікер розповідає, або що має бути камерна затишна атмосфера, що ведеться зйомка і у спікера є всього 18 хвилин. Але це має бути якісний, структурований виступ. Це великий челендж, але і велика перевага, тому що ти знаєш, на що ти витрачаєш свій час. Коли тебе запрошують стати спікером — це дуже престижно, адже це означає, що тобі є що сказати.

Є багато різних форматів, і варто з кожним із них експериментувати — для Вінниці це дуже важливо. Я вважаю, що варто привозити сюди нове, створювати своє. Вінничани відкриті до нового, але хотілося б розширювати аудиторію, бо є відчуття, що на всі заходи ходять одні і ті ж самі люди.

Illustration

Оксана — про мотивацію до навчання

— Я сама читала стільки порад — там люди пишуть одне і те саме. З мого досвіду, насамперед варто визначитись, для чсого тобі це. Просто для себе — не діє. Тому — для чого, і за скільки ти маєш це зробити. З досвіду можу сказати, що з рівня elementary до рівня вище середнього англійську можна вивчити за рік. Якщо ти займаєшся і ти націлений на результат, і тобі на роботі сказали: «Слухай, друже, тобі за пів року треба підтягнути англійську, бо не буде тобі ні підвищення, ні зарплатні, ні твоєї посади!«Це дуже мотивує, знаходиться час, з’являються можливості, здібності — усе при тобі! Страх зникає тільки тоді, коли ти починаєш робити. Інших рецептів не існує.

Інна: «Англійська — це шлях до щастя»

— Я нещодавно дивилася інтерв’ю Вілла Сміта, де він сказав: «У щасливих людей немає страхів». Для мене англійська — це якраз той інструмент, який зробив мене щасливішою у глобальному сенсі. Я пам’ятаю точне відчуття і посмішку після того, як мені вдалося на перерві поспілкуватися з професором, домовитися про зустріч по магістерській роботі. 
Це — кайф, коли ти нарешті можеш «розв’язати» собі язик, і сказати все що хочеш. Тому англійська — це шлях до щастя. Основний посил нашого стартапу: «Small steps make a big difference. Make a step to pushing forward». Все будується за допомогою маленьких кроків, які складаються в мозаїку.

Інна — про улюблене слово в англійській мові

— Я би ще порадила підходити до англійської як до постійної роботи, і займатися нею систематично. Відвідувала нещодавно курси акторської майстерності, відчула себе там студенткою на всі сто. Я пережила ломку, коли мені хотілося перестати ходити, бо хтось перестав ходити. Бо хтось пішов на день народження, поїхав у поїздку. на конференцію, а у мене що, немає планів? Я зобов’язана ходити регулярно, інвестувати дві години двічі на тиждень. Мені здається, що основна проблема української молоді полягає у тому, що ми дозволяємо собі пропускати, а цього не можна робити.

Я запитала одного хлопця з нашої групи, чому він ходить на кожне заняття. Він відповів: «У якому сенсі? Я ж записався — чого мені пропускати?» Для нього це було настільки логічно. Ти не повинен пропускати, бо гарна погода або дощ, бо ти стомився чи маєш складний день. Ти на щось підписався і до цього йдеш. У мене є улюблене слово — commitment, «зобов’язання». Коли ти до чогось себе зобов’язуєш — ти мусиш це робити.

З цим словом у мене є історія. Я навчалася на магістерській програмі, і у нас стояв дедлайн для підготовки першого есе. Я не підготувала есе саме на цей день, і була готова підготувати його на завтра. Підійшла до викладача і запитала, чи можна здати наступного дня. Він каже: «Ні, не можна. Дедлайн сьогодні. Я не мушу витрачати на тебе особистий час завтра, післязавтра або будь-коли». Я засмутилася, тому що у Києві всі знали, що я розумна студенточка, тому я могла б донести виконану роботу будь-коли. Мій одногрупник, німець, підійшов і запитав, що сталося. А потім сказав: «У вас українців такі великі проблеми в країні через те, що ви не дотримуєтесь зобов’язань, на які ви підписалися».

Це був 2011 рік, і я подумала: «Ого, мене взагалі асоціюють з Україною!» Я представляла там Україну, хоча просто приїхала вчитися. Це стало важливим фактором у подальшому, коли я навчалася у програмах від ООН чи уряду. За допомогою англійської ти представляєш свою країну. Якщо ти будеш відповідальним в усіх своїх справах — покажеш світу, хто такі українці.


Читайте також:

Liverpool

ПОРАДИ | ЯК ЦЕ ТАК | ОЛЕКСАНДР МЕЛЬНИК

Про відкриті дані та їхнє використання

Liverpool

ПОРАДИ | ЯК ЦЕ ТАК | АЛІНА ПРИСЯЖНЮК

Де та як легально слухати музику онлайн

Liverpool

ЛЮДИ | РОЗМОВИ | АЛЬБІНА КУРБАНОВА

Мости замість стін: дискусія у Вінниці