Illustration

БЛІЦИ | АЛІНА ПРИСЯЖНЮК | 17 червня 2019

Данило Новосьолов, поет і айтішник: «Скрізь є своя Київська»

Насправді цей бліц мав відбуватися на площі Ліверпуль поблизу вже добре знайомого вінничанам червоного мікроавтобуса із кавою — але погода вирішила зрежисувати нам інший сценарій. Під звуки грозового дощу поговорили із першим гостем нашої редакції — Данилом Новосьоловим. Хлопець займається розробкою ігор, працює системним адміністратором. При цьому він пише вірші і виступає під псевдонімом DannyNew. Вже ввечері 18 червня вінничани зможуть його послухати у Креативному просторі «Артинов» — а поки його послухали ми (і трохи закидали запитаннями)

Про рідне місто та переїзд до Вінниці

— Я народився в Запоріжжі, 9-й пологовий будинок. Запоріжжя — це одне з найбрудніших міст України. Напевно тому я такий високий: генетичні зміни і таке інше, — сміється наш співрозмовник і додає: — Частина життя пройшла в Мелітополі, частина життя в Запоріжжі, моєму найулюбленішому місті, незважаючи на всі його «принади». Виходиш на пляж — бачиш труби і заводи, і там їх штук двадцять. 
Так, я не місцевий, у Вінниці я — лише 10 місяців
Є у мене один друг. Коли він приїхав із США, ми з ним зустрілися в Сумській області на одному із заходів. Він познайомив мене з людиною, яка запропонувала зробити додаток для всеукраїнського конгресу. Ми зробили, презентували. Тоді я побував вперше на великій сцені (це було страшно). Там я познайомився з Андрієм Піжевським, який сказав: «Приїжджай до мене працювати». Я відмовився. Він говорить: «Тоді приїжджай в гості». Я приїхав — і залишився у Вінниці.
Мелітополь — це місто, в якому найбільші в Європі сади черешні. І там для того, щоб не йшов дощ часто стріляють в повітря з таких гармат, щоби розганяти хмари. А у Вінниці дощ йде щодвадні, і я вже кажу: «Хлопці, давайте без дощу!» (сміється).
Насправді, Вінниця — класне місто, досить-таки зручне. У порівнянні з Києвом — взагалі шикарне. Київ — це така машина, яка тебе засмоктує. І ти приїжджаєш туди зустрітися з трьома людьми, але зустрічаєшся з одним, і то за два дні, а не за один, як тобі хотілося. Вінниця — менша, зручніша, кажуть, що навіть європейська. Хоча мої батьки, які зараз в Німеччині, так не вважають. Втім, у кожному місті є своя умовна Київська і свої спальні райони.

Illustration
Illustration

Чого не вистачає у Вінниці


— Української мови (Данило говорить російською практично весь час — прим. ред.) Мені всі говорили, що тут розмовляють українською мовою, але справжньої української я тут не чую — тільки суржик. У Запоріжжі українською говорять лише самі вчителі української мови. Нас ніхто не може навчити неправильно говорити. У нас немає суржику, тому що ми не знаємо, як говорити неправильно. Коли мене просять перекласти щось українською, я відповідаю літературною мовою, всі дивуються. Але це враження виключно від тих, з ким я вже спілкувався в Вінниці.

Про те, де вперше почув українську мову

— Це було шикарно. Ми були в якомусь таборі в Полтавській області, де я вперше почув українську від місцевих жителів. До цього я вважав, що так розмовляють або сільські хлопці, або люди зі Львова, наприклад. Це не дуже хороший стереотип. Виявилося, що дівчата мого віку можуть розмовляти чистою українською. Це було на зразок: «Ого! А таке буває?»

ДАНИЛО НОВОСЬОЛОВ

Illustration

Про площу Ліверпуль

— Ви мене питаєте, чи ок, що у нас тут Бітли посеред міста стоять? Так вони ж неживі, кому вони заважають?

Взагалі часто там буваю біля «Макдональдса». «Баркас» із кавою — чьотка річ. Навіть мій дядько хотів використовувати подібну ідею в своєму дитячому проекті. Ну і на цьому «баркасі» завжди можна вибрати чисту арабіку.

Про сучасну поезію та літературу

— Кажуть, що ти або пишеш, або читаєш. Я роблю і те, й інше. Читаю Ах Астахову, слухаю Анну Єгоян. Більше слухаю, ніж читаю. З українських— Сергія Жадана. Мені подобається, що він робить щось своє, він не схожий на інших. Я знайомий з творчістю інших сучасних українських поетів. Особливо, після фесту, який пройшов (мова про «Острів Європа», матеріали з якого незабаром теж вийдуть у «Артинов.Ліверпуль» — прим.ред.). Останній вечір там мені дуже сподобався.

Я хотів познайомитися з двома дівчатами, які повинні були читати на фестивалі у Вінниці, але у мене не вийшло туди потрапити. Ще знаю двох вінничан з Kvartira10, вони батли якісь влаштовують.

Про можливу співпрацю з іншими творцями

— Ми цим (поетичними проектами — прим. авт.) займаємося 29 днів, і у нас вже 4 літературних вечори, телебачення, радіо. Ми просто не встигли поки.

Про нову школу репу



— Слухаю більше російський реп (просто тому що не знаю англійської) (сміється). Як поет, напевно, більше хочу почути якийсь сенс. Тому що коли ти слухаєш умовного Емінема, або Тентасьйона ... Ти такий: «XXXTentacion, ух круто! А про що це?»

(після запитання про alyona alyona) Нічого не хочу про неї говорити, тому що я її не слухав.

Illustration

Про поезію, батли та «технічність» у сучасній реп-культурі

— Той самий Face. У нього є один дуже сильний альбом про державу. Глибокі рядки там зустрічаються. Дуже поетичний. Але дійсно, зараз більше треп, ніж реп. Люди налаштовані на це. Просто щоби «качало». Ніхто не хоче чути сенс. Чи засмучує це мене як поета? А що можна в цьому змінити? Напевно, такий період зараз. Школярі слухають з 13-ти до 15-ти Oxxxymiron'а, потім починають слухати кого-небудь іншого.
Батли дивився лише декілька — отой, що нашумів із Оксіміроном (мова про батл проти Слави КПСС, один із найпопулярніших роликів YouTube, має понад 40 млн переглядів станом на червень-2019 — прим. ред.). А ще мого вінницького знайомого Ennyday, бо чув декілька його треків. Особливо за «версусами» не слідкую, буває щось трапляється на YouTube. Є цікаві речі. Але це навіть не мистецтво, це більше спорт — і бізнес. Це як Black Star — не реп. (сміється)

Про альтернативні заняття та плани на життя

— Якби не писав вірші, напевно, так само ігри би розробляв, як це й роблю. Бо це — не робота, це хобі. В житті стільки всього, чим можна займатися. Стрибав би з парашутом — чи без нього.
Колись хотів стати істориком, навіть вступити в Малу академію наук, але історичного там не було. Потім мене якось навчили писати віруси, і як прям відчув, що це моє. Але віруси писати не хотілося, вирішив зупинитися на іграх. Хакером не став, навіть «білим». Бо бути хакером і працювати на спецслужби — ну це ж ловити своїх братів (сміється). Дивилися серіал «Mr. Robot»? От це про білих хакерів, які ломанули світ.
Щодо планів до 30-ти — та напевно, спочатку треба дожити до 30-ти (сміється). В нашій [Запорізькій] області не так, як у вас, це ви тут круті, можете плани будувати. Я тут днями зайшов у одне кафе (мова про заклад на Соборній, оформлений у стилі лофт — прим. ред.). Мене туди закликали зі словами: «Чувак, це такий артхаусний заклад, ти будеш в шоці!» Я й зайшов та й кажу: «Слухайте, ну це схоже на притон». Мені потім зателефонувала дівчина знайома й каже: «Знаєш, я запитала у ще одного знайомого із Запоріжжя, і він сказав те ж саме». У нас суворе місто просто, а у вас це — артхаус (сміється).

Illustration

Про прокрастинацію та приклади для наслідування

— У мене є список справ, які я повинен зробити завтра. Але є такі речі, як «попрацювати», «помити посуд» — щоправда, я останнє роблю завжди. Але, наприклад, доробити проект до дедлайну — з цим дуже важко. Або встати вранці на пробіжку. Я потім сам себе «ставлю в куток» — наприклад, три тижні солодкого не їм. Знаєте, як кажуть: «До 18-ти живеш, а потім починаєш лікуватися»? От в певний момент зрозумів, що треба обмежити вживання цукру. Після такого обмеження смак взагалі інакше починаєш відчувати, це круто насправді. Але «на граблі» однаково наступаю знову, як всі.
У мене цілий список є людей, які якось вплинули на моє життя. Якщо назвати три постаті — Павло Дуров, Соломон і Лермонтов. Павло Дуров — просто прикольний чувак. Мені подобається те, що він може не залежати від політиків та їхніх рішень. Соломон — це один з найбагатших людей світу на той момент. У нього було багато досягнень для тих часів. Не те щоби я прагнув виключно таких грошей та слави і популярності серед жінок (сміється), але щось у цьому є. Та й того, що було у них, ні у кого вже не буде. Потрібно вміти користуватися тим, що є у тебе зараз.
А Лермонтов — це ж настільки романтична історія про те, як він пішов знайомитися з Пушкіним. Тільки побачив його, — а той взяв і невдовзі помер. Це схоже на те, як у «Зоряних Війнах» йде джедай до свого сенсея, бачить його, але той іде на битву й не повертається. І джедай каже: «Гаразд, я буду сам далі продовжувати».

Illustration

Чи пішов би на роботу до Ілона Маска

— Я б йому відмовив. Або краще так: хай запросить мене до себе, я приїду в гості і гляну. Буває, приїжджаєш в гості і залишаєшся (сміється).
Чи хотілося вирушити в іншу країну? Звичайно, хотілося. Об'їхати увесь світ можна, але навіщо для цього міняти роботу? Щоби потім ходити і розповідати, що ти працював на Ілона Маска? По-моєму, буде крутіше, якщо Ілон Маск буде розповідати: «Це той поет, який відмовився на мене працювати».
Та й якби мені Ілон Маск зателефонував, я не дуже володію англійською, як би я йому відповів?

Про ЗНО та іспити

— Вважаю, що ЗНО — це не зовсім практична тема. Щороку вони експериментують, і щороку якась лажа відбувається. В університет можна приймати абітурієнтів, як в Європі. Шкода, що у нас поки хабарі працюють. 
Тому ЗНО — класна штука, але не ідеальна. Це — жахливо, що діти нервують і переживають про те, як здати ЗНО. Може бути, навіть не діти, а університети наші не готові до європейської системи
ВІДВІДАТИ ТВОРЧИЙ ВЕЧІР DANNYNEW >>

Читайте також:

Liverpool

ПОРАДИ | ЯК ЦЕ ТАК | АЛІНА ПРИСЯЖНЮК

Як платити менший розмір комірного

Liverpool

ПОРАДИ | ЯК ЦЕ ТАК | АЛІНА ПРИСЯЖНЮК

Де та як легально слухати музику онлайн

Liverpool

ЛЮДИ | РОЗМОВИ | ОЛЕКСАНДР МЕЛЬНИК

Анна Савчинська — про «Острів Європа»