Засновниця Starwood pizza Тетяна Іванова про район «Академічний» та власну справу

Вінничанка Тетяна Іванова разом з чоловіком 6 років назад переїхала з мікрорайону «Поділля» до передмістя — «Академічного». А рік тому запустила службу доставки піци за 33 хвилини — Starwood pizza.
Журналісти «Артинов.Ліверпуль» зустрілися з Тетяною біля новозбудованого ТЦ Barbara, щоб поговорити про життя на районі, місцеві ініціативи та сімейний бізнес для душі.

Illustration

Авторка: Альбіна Курбанова

Матеріал виходить в рамках проекту «Свій район» за підтримки Креативного простору «Артинов»

20 вересня, 2019МІСТО, СПЕЦПРОЕКТИ


  • Як зараз виглядає район

    «Академічний» — наймолодший мікрорайон Вінниці. Його будують з 2011 року з ідеєю об'єднати можливості великого міста та переваги заміського життя. Тут мала щільність забудови: 4-8 поверхові будинки розташовані на великій відстані один від одного. Усього дві вулиці: Миколаївська та Тимофіївська.
    Ми починаємо нашу невелику мандрівку житловим масивом від торговельного центру в напрямку зведення перших будівель. Як каже Тетяна, менше року тому відкрили торговельний центр. В ньому є «Грош», «Ощадбанк», аптека, салон краси, турагентство. До цього був лише один продуктовий магазин, де можна було щось купити. А років зо три взагалі не було ні магазинів, ні аптек. 

    Ліверпуль

    Дорогою дівчина розповідає, що район почав стрімко розбудовуватися. Навіть є «Солодка мрія». В подальшому все поле (зі сторони дороги на Шкуринці — авт.) забудовуватиметься. В перспективі планують відкрити школу та ще один торговельний центр. В кінці цього поля вже починають зводити церкву.

    Проходимо амбулаторний центр та новий садочок. Тетяна вітається зі знайомими і повертається до розмови.

    — Район комфортний, бо, по-перше, тут живе практично одна молодь з маленькими дітьми — розказує засновиниця Starwood pizza. — По друге, тут немає багатоповерхівок. Якщо поглянути — пятиповерхівки загалом. Це зручно тому, що немає великого скупчення людей. Ми живемо на першій лінії, і верхні поверхи мають панораму на місто. Щоправда, нові будинки вже зводять вищі.

  • Місцеві ініціативи

     

    Ліверпуль

    Оскільки в районі переважно живе молодь, усі облаштовують під себе місця для відпочинку. Тетяна звертає мою увагу на червону альтанку з навісом:
    — На цих вихідних її хлопці за свої кошти збудували у складку. Такі альтанки в нас по всьому району в кожному дворі.

    — Тут мало зелені і мешканці своїми силами намагаються садити рослини. Тому, що коли цілий день гуляєш з дітками на вулиці, тіні практично немає. Сам концерн «Поділля» облаштовує прилеглу до будинків територію дитячими майданчиками. Але вони дуже маленькі та не зовсім цікаві дітям. Хотілося б чогось більш різноманітного для району.

  • «Двір у двір заглядає періодично»

    В кожному домі діє ОСББ. Кожне таке об'єднання намагається бути активним. На думку мешканки, через це і система розвитку інакша:

    — Не можу сказати, що в нас прям змагання дворів, але двір у двір періодично заглядає (сміється — авт.) І це стимулює один одного в плані: «а що там зробили сьогодні, можливо, і нам щось подібне створити».

    Ліверпуль


  • Всі справи — через Viber

    Особливістю «Академічного» за словами Тетяни, є те, що люди товаришують навіть не сім’їми, а будинками. Майже всі знають один одного. Є загальна група району в Viber, в якій обговорюють нагальні питання, радяться, коли обирають голову ОСББ.

    — Приміром, дитина забула на майданчику самокат. Одразу в Viber приходить сповіщення: «Агов, чий самокат?» і надсилають фото. Все — забрали. Я спокійно відпускаю грати свою 8-річну дитину, не ходжу з ним за ручку.

    Навіть, якщо дитина не в полі зору, можу написати в групу, чи не бачив хто мого хлопчика — розповідає Тетяна. — Взаємодія між мешканцями дуже активна. Так ми обговорювали проблему з транспортом, коли подавали петиції.

    Ліверпуль


  • Мікрорайон Академічний: Транспорт

    У 2017 році на прохання мешканців житлового масиву відкрили прямий автобусний маршрут №22: «мікрорайон Академічний – Залізничний вокзал». До цього люди діставалися міста маршрутним таксі №5А «м/н П’ятничани — Шкуринці», яке курсує через район.

    — Ледь не кожні 3 місяці запускають в експлуатацію новий будинок. Кількість мешканців збільшується. Так, у багатьох є власні авто, але коли зранку їдеш на роботу і бачиш скільки людей стоїть на зупинці — розумієш, що для такої кількості мешканців, певно, замало транспорту в години пік. В сторону «Вишеньки» взагалі нічого немає. Хоча велика кількість дітей навчається в школах саме цього району.

    Ліверпуль


  • З мінусів — сморід

    — Є очисні споруди на Сабарові. Іноді, коли підвищена вологість, чутно сморід. В нас багато активних людей на районі живе, які писали петиції з цього приводу — на жаль, ні до чого не дійшли. Поки що запах нікуди не подівся.

    Окрім запаху з очисних, з протилежної сторони району взимку доноситься запах диму від гаражного кооперативу ГБК «Поляна». Тетяна розповідає, що там короткі димоходи і палять незрозумілою сировиною. Імовірно відходами меблів, ДВП, через що дим йде на район.

    — Перші двори відчувають, а далі вже не відчувається запах, — говорить Тетяна. — Це те, що відділяє нас від міста — напівкитайське містечко накшталт Шанхая. Так ми його називаємо.

    Ліверпуль


  • «Своя атмосфера» мікрорайону

    Тетяна уникає прямих порівнянь з мікрорайоном «Поділля», де вони мешкали 6 років тому. Каже, що там просто просто все по-іншому: більш активно і насичено. А тут тихо і затишно.

    Крокуємо головною алеєю і зауважуємо, як неподалік від нас смажать шашлики:

    — Таке явище тут часто, — зізнається вінничанка. — Така собі автономія у складі Вінниці. Насправді формат малоповерхових будинків об'єднує і створює затишок. Мешканці, в основному, усі один одного знають, спілкуються. Якщо хтось кудись їде, то просить сусіда доглянути за котом і залишає ключі.

    Тут якась своя атмосфера. Я себе дуже комфортно почуваю — ніби в межах міста, але далеко від метушні.


    Як вже розповідали раніше, мікрорайон заселяє молодь, яка має гроші, щоб придбати житло:
    — Знаю людей, які спочатку орендували, і їм тут так сподобалося, що вони потім купили квартиру.

    Перші 3 роки ми Новий рік зустрічали усім під'їздом.

    Ліверпуль


  • Мікрорайон Академічний: Безпека

    Майже в кожному дворі встановлені камери спостереження. Патрулює поліція. До речі, як розповідає дівчина, за іронією тут живе багато поліцейських.

    Поряд з нами зупиняється знайома Тетяни з дитиною:
    — Як справи, ви на захід?
    — Ні, гуляємо
    — А що там Вовка, гуляє по вечорам?
    — Вовка в табір поїхав
    — А коли приїде?
    — Через 2 тижні, тільки-но поїхав.

    Прогулюємося далі по периметру району, минаємо стадіон і прямуємо до ТЦ, звідки і почали «екскурсію».

    Ліверпуль


  • Комунікації мікрорайону Академічний

    У всіх автономне опалення і вода гаряча є цілодобово. Бувають профілактичні роботи, але рідко і, як каже Тетяна Іванова, про це завчасно попереджають.

    В різних будинках різне планування. В більшості — є дворівневі квартири. В деяких є вихід назовні і вони роблять невеликі тераси.

    Ліверпуль


  • Академічний: Чого не вистачає

    Ігрових майданчиків:
    — Масштабних великих ігрових майданчиків. Тому, що ввечері буває, що в одній пісочниці збирається більше 10 дітей і їм там стає тіснувато.

    Спортклубу:
    — В нас багато молоді, яка займається спортом, тому було б непогано відкрити спортзал. Спілкувалася з іншими дівчатами — у всіх діти, і немає можливості надовго залишити дитину, щоб поїхати на тренування в місто. Треба витратити як мінімум хвилин 30-40 тільки на дорогу.

    Та попри це район розширюється і, за словами дівчини, в майбутньому з'явиться ще один молл, школа та інші звичні для мешканців міста блага цивілізації.

    Ліверпуль

    Велодоріжок в «Академічному» немає і ті, в кого є велосипеди, вирушають на відпочинок у сусідні Шкуринці або на Вишенське озеро. Щоб посидіти саме в закладі, потрібно їхати в місто, найближче — до Електромережі. На території є хіба що кав’ярня в ТЦ Barbara.

    — Зате це хороший грунт для того, щоб працювали служби доставки, — говорить Тетяна, — і далі наша розмова переходить до теми сімейного бізнесу Іванової — Starwood pizza.

  • Starwood pizza: як усе починалось

    В червні 2019 року команда Starwood pizza відсвяткувала річницю з дня відкриття. Як каже Тетяна Іванова, пара по життю авантюристи і в пошуку чогось нового. Як у багатьох людей була мрія відкрити заклад. Під час сімейних розмов думали як це буде. Але ідея з піцою прийшла здебільшого через потребу.

    — Нам постійно не вистачає часу, тому що все дуже швидко змінюється. Іноді хочеться маленького сімейного свята. Часто користувалися службами доставки їжі додому, бо не завжди є бажання йти у ресторан, а іноді хочеться просто побути вдома з родиною і щось замовити смачненьке.

    Неодноразово замовляючи їжу додому, доводилося дуже довго чекати, і так ненав’язливо прийшла ідея: відкрити свою службу доставки.

    Ліверпуль

    — Все потрібно було продумати. Просто зайти у Вінницю «доброго дня ми будемо доставляти вам їжу» — так собі варіант. Тому почали аналізувати міські служби доставки. Думали над тим, що користується популярністю. Яку їжу більше усього куштують. Вирішили, що це буде піца. Тому, що піцу люблять усі.

    Конвеєрні або подові печі для піци неефективні, тому що це довго. І виходить не так смачно. Ми часто подорожуємо, є родичі в Італії, у котрих піца — перша страва. І справжня піца все ж таки та, яку приготували в печі на дровах.

    Ставку зробили не тільки на якість, а й на швидкість.

    — Якщо ти довго чекаєш, ти вже злий і з'їдаєш вдома все, що є. Інтерес поволі пропадає, коли замовлення приїжджає до тебе через півтори години — стандартний час очікування на той момент.

  • Як виглядає виробництво

    ー Це кухня із всім необхідним обладнанням. Спеціально збудували піч, яку топимо твердими породами дерев: дуб, граб. На запуск процесу запросили піцайоло з 20-річним досвідом, який навчав персонал. 

    Ліверпуль


  • Чому саме 33 хвилини

    — 33 — це не магічне число. По-перше, воно легко запам'ятовується. Сумніваюся, що ви запам'ятали б 31 або 35. На початку нас сприймали навіть не як Starwood, а як 33 хвилини.
    По-друге, ми також оптимально прорахували скільки потрібно часу, щоб впоратися: від прийняття дзвінка оператором кол центру, виготовлення страви і до етапу доставки кур'єром замовлення нашому гостю. Все за таймером. Якщо процес тривав би довше ніж півгодини, тоді це не було б настільки цікаво людям.
    — Коли почали тестувати доставку, вийшло так, що навіть клієнтів залучили в гру. Усім дуже сподобалася ідея, і нас почали перевіряти на таймінг: впораємося чи ні. Були такі скептики серед моїх знайомих, які куштували піцу, телефонували і казали: «піца класна, усе класно, але знімайте 33 хвилини, ви ж не встигнете!».

    В цю гру втягнулися не тільки наші клієнти, але й працівники. Вони чітко знають, скільки в кожного є часу і дуже зляться, якщо раптом відстають за часом. У менеджерів є застосунок, в якому йде зворотний відлік.

    Окрім постійних штатних співробітників є команда в форматі менторства та підтримки. Усього це більше 30 людей. Іноді співробітники тестують нас самих в бажанні покращити сервіс. Телефонують, приміром, о 22.00 зі словами: «у мене ідея класна». Я кажу: «відпочивай, зранку розповіси». А він: «ні, я не можу чекати, мені потрібно сьогодні».

    Ліверпуль

    — В нас місто умовно поділено на зони. Якщо адреса не входить до певної зони, оператор call-центра попереджає про те, що час доставки збільшиться. У віддалені райони за містом доставка займає десь годину в залежності від готовності. Доставки ми робили навіть у Стрижавку.

    Використовуємо різні варіанти доставки, які можливі: пішки, на велосипедах, які «закривають» центр міста. А також співпрацюємо з Glovo, які також доставляють Starwood. 

  • Конкуренція і копіювання


    Ліверпуль

    — В усій цій історії не передбачили того, що нас почали копіювати включно з меню. Акція «шалена середа» (знижка - 50% на другу позицію), яку ми запустили, через 3-4 місяці з'явилася в половини доставок міста.

    За цей рік можемо оцінити жорстку зміну, яка відбулося на ринку. Майже усі служби доставки переформатувалися: змінили сайти, запустили ряд нових акцій. З'явилося безліч доставок, які також почали робити піцу саме в дров’яній печі. Нам з одного боку приємно, з іншого ― розуміємо, що це стимулює нас бути активними і рухатися далі. 

Ми в соцмедіа