«Вийти зі своїх квартир» — AIR ГогольFest очима відвідувачів

Завершився триденний фестиваль сучасного мистецтва Air ГогольFest, який проходив у колишніх приміщеннях заводу «Кристал».
У Вінниці захід організували вдруге з тією ж концепцією, але з більшою кількістю перформансів і розширеною дитячою та театральною програмами. Який слід вражень фест залишив по собі у відвідувачів — у нашому матеріалі.

Illustration

Авторка: Альбіна Курбанова

Матеріал створено за підтримки Креативного простору «Артинов»
21 жовтня, 2019 | ФЕСТИВАЛІ, ПОДІЇ


Ангар, підвал, вентиляційна, бункер, кухня — на кожному з майданчиків концентрована порція форм творчості для вух, очей та навіть нюху. Ми зустрічаємо наших героїв на різних локаціях за спогляданням або обговоренням побаченого, та цікавимося їх думками щодо мистецьких проектів, візуальної частини. А також запитуємо про загальну атмосферу події.

Illustration

Наталя, 30 років

Зустріли дівчину в Ангарі, де вона наглядала за своїм трирічним сином, котрий активно намотував кола основною музичною локацією.

— Я прийшла взагалі на гурт «ЦеШо». Учора ми тут були ввечері. Відвідали усі фотовиставки і більше нікуди не ходили, тому що дитина постійно хоче бігати. Тому тримаємося ближче до фудкорту та Ангару.

Подобається, що є дитяча програма і загалом атмосфера фесту. Щоправда, вчора в Бункері атмосфера була не дуже, тому що там були хлопці напідпитку. А так нормально усе. До речі, інсталяція в Бункері відмінна.

Бункер — нова цьогорічна локація, де також представлені візуальні арт-проекти і де проходять андеграундні арт-вечірки.

Інсталяція в червоному світлі, про яку згадала Наталя, називається White souls — про внутрішній світ, енергію, силу духу, любов і бажання. Вона про людину. Створила арт-проект київська художниця Ірина Ворона, яка досліджує поєднання науки і мистецтва, використовуючи технологію світла.

Вперше інсталяцію показали в Києві, щоправда там імітованим павутинням була обплетена уся кімната.


Illustration

White souls

Інсталяція Ірини Ворони

Надія, художниця

Підійшли до дівчини, коли вона стояла притулившись до стіни в одному з лабіринтів другого поверху основної будівлі заводу.

— Мені сподобалося усе. Особливо як для художника мені «зайшли» картини. Я отримала естетичний оргазм. Найбільше мені зайшла спецподія IYOV. Був такий момент, що я хотіла просто сісти і малювати просто на тому ж місці. Або сісти і медитувати: заплющити очі і просто слухати. Не дивитися, а розчинитися в кожній деталі всього дійства. Настільки нереальна енергетика. Такі енергетичні люди навкруги. Будь-яку людину зустрінь — мета спільна: знайомитися, відпочивати, дізнаватися про щось нове.

Впевнена, що пішла б сюди наступного разу волонтером, і розмальовувала б щось тут. В цей раз просто проґавила момент. Хочеться бути частиною цього, щось своє створити.

Сергій, 26 років, психолог

— По-перше, це місце, яке може об’єднати різні рухи. Люди все ж таки прийшли разом, щоб відшукати одне й те саме. В мене мета знайти людей, які схоже зі мною думають та бачать світ. Поспілкуватися, обмінятися думками, послухати музику, і просто відпочити нарешті від роботи.

Гера, 18 років, художниця-графік

Дівчина навчається в Національній академії мистецтв України на 2 курсі. Перестріли її в коридорі, коли вона виходила з театральної сцени.

— Зараз я сиджу на «лінолеумі» (світова анімація від міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіа-мистецтва LINOLEUM, — ред.), і мені цікаво. А так за свої гроші тут нормально, але всі ці виставки, незрозумілі перформанси — виглядають дешево.

Я просто в Києві навчаюся, стільки хорошого бачу. Тому коли ти дивишся на картини, розумієш, що за ними не стоїть нічого окрім невміння автора малювати і великого бажання кудись вибитися, щоб показати свою зарозумілість.


Illustration

Гера

Художниця-графік

В Європі зараз сучасне мистецтво все таке глибоке, абстрактне, абсурдне. Але є речі духовні, і вони мають на чомусь базуватися. З того, що я бачу тут: людина або самоучка, або просто не вміє малювати, але хоче творити, не маючи навіть основ композиції. Усе «вирвиглазне», дратівливе.

А ще не завжди зрозуміло посил автора. Поки ти не прочитаєш детальний опис на листочку до композиції, ти нічого не зрозумієш. Так не має бути. В роботі звичайно ж повинна бути загадка, але не настільки, коли ти стоїш і думаєш: «це я тупий чи автор?».

Картини в підвалі, як на мене, це неповага до мистецтва. Деякі з них в таких кутах розташовані, що люди їх освітлювали ліхтариками. Це неправильно. Мистецтво треба вміти подати. А тут його подають так, що ти його не можеш серйозно сприймати.

Якщо візуальна частина у вигляді серії картин митців зазнала ніщивної критики від студентки, то фотопроекти видалися «хорошими і дуже цікавими». Як каже, там є і композиція і посил. Оцінила також і стильну інсталяції в Бункері.

Катя Корк, 27 років, музична критикиня

Зустрілися на вулиці біля інсталяції «Чо/When?» — манекен дівчини у ванній.

— Ця інсталяція мені не дуже подобається. Можливо, ідея хороша, але виконана не зовсім вдало.

Мова йде про композицію від еко-фесту «ДІЛИ». В пояснювальному тексті зазначено: «Тобі присвячується. Утопія. Жіночий рід. 6 букв. І тисячі зруйнованих мрій». Вона про те, як кожен з нас йде на дно, тоне в своїй власній багнюці і не бачить виходу. Але вихід поряд — в нездійснених мріях людини, про які варто згадати і зробити вдих.


Illustration

«Чо/When?»

Інсталяція еко-фесту «ДІЛИ»

Дуже хотіла потрапити на два гурти: «Курносая Дура» та Space of Variations. Але наші люди мають таку здатність дуже швидко «нарізатись» і забути все. Я, певно, зробила б якийсь ліміт на алкоголь.
Добре, що фестиваль зробили раніше, а не в листопаді як минуло року. Тоді було холодно. Багато хто з моїх друзів кажуть, що ГогольFest дозволяє якось більш ширше подивитися на світ. Щось змушує людей думати, слухати кращу музику, діяти…
І тут нашу розмову раптово перериває купа сміття, яка стрімко пробігає повз і чіпляє нас своїми пластиковим «тілом». Такий собі локальний Junkman по типу еко-пранку, який зробили на вулицях столиці до Всесвітнього дня чистоти.
— Оце чудово, оце мені подобається! — реагує Катя. — Круто було.

Оксана, 27 років. Художниця, живописець-монументаліст. Власниця дитячого бренду

Зустріли її в кімнаті «Внутрішня Каліфорнія», яка є закликом до пошуку місця комфорту всередині себе. Це локація умиротворення прикрашена гірляндами та живописними роботами вінницької художниці Наталі Соми під кураторством Олександра Никитюка.

Дівчина щойно подивилася виставки світлин та художніх робіт в Ангарі, і зараз збирається в Підвал, щоб оглянути усю візуальну частину фесту, а потім послухати соціальний рейв-бенд «ЦеШо».


— Візуальна частина саме з роботами митців своєрідна. Не можу сказати, що я в захопленні. А освітня частина, візуальна в плані відео, перформансів, вистав і концертів — класна.

Приїхали в принципі на AIR ГогольFest, зокрема на музичні гурти. Сьогодні ми були на перегляді кращих відібраних короткометражок. Дуже сподобалося, особливо фільм із бабусею. Його створила дівчина з команди Ukraїner. До речі, потім потрапили на презентацію книжки від Ukraїner. Теж було цікаво, тому що я вже перетиналася із книговидавничою справою, коли працювала у «Видавництві Старого Лева», і ми якраз продавали ці книжки.

Були також на чудовій швейцарській виставі «The Sensemaker». На Влада Троїцького цікаво потрапити. Минулого року також старалися відвідати усі вистави, оскільки це цікаво, і до Львова в принципі приїжджають.

Завтра ми обов’язково сходимо на гурти «Лінія Маннергейма» та «Вагоновожаті». А мій хлопець хоче на alyona alyona подивитися.

Illustration

Оксана

Художниця, живописець-монументаліст. Власниця дитячого бренду

Юра, 30 років, працює в IT

З ним дівчина Марія (репетитор) та друг Віталій, з яким не бачився 8 років. Зустріли компанію, коли вони вдивлялися в автопортрети Анастасії Усатюк — дівчину, яка вилікувалася від анорексії і закарбувала цей стан на світлинах.

— Кожний день насичена програма. Минулого року було два дня, цьогоріч — три. Вразила кімната про Чорнобиль з флюїдною чорно-білою картиною на підлозі.
Усі чорно-білі фото, які тут представлені — якісні. Біля тієї серії фотографій ми стояли декілька хвилини, Віталій назвав її «бабушатнік». Обговорювали на що вони схожі, згадували дитинство в бабусі, і помітили, що на фото ті ж самі речі і на тих самих місцях, що і в домівках наших бабусь.

До вподоби саме місце, де проходить фестиваль. В тих приміщеннях якийсь арт, і додатково ти для себе ще роздивляєшся сліди того, як колись будували ці об’єкти, бункери. Коли там вирувало життя, а потім це все просто зупинилося. Ми знаходили старе взуття 80–90 років, якісь лейбли, газети за 1992 рік. Тобто це не частина виставки, але ми просто ходимо, заглядаємо в усі двері і знаходимо щось своє.

Вчора, посеред зали, де був представлений фотопроект, помітили зібрані докупи віник, відро і ганчірку. І ми ходили і думали: чи це виставка/перформанс, чи це просто ще не встигли прибрати. Деякі люди це фотографували.

Illustration

Марія, Юра та Віталій

Відвідувачі фестивалю

Віталій, 31 рік, маркетолог

— Такі от заводи закинуті — класна річ. Так само в Берліні було, коли знесли Берлінський мур і залишилося дуже багато таких експонатів, як музеї тієї епохи. З цим був пов’язаний розквіт креативу для німців. Коли люди отримали можливість творити.

Дуже класний фестиваль, тому що Вінниці бракує творчих андеґраундних фестивалей взагалі. І це потрібно розвивати. Знаходячись тут можна не будувати плани, а просто бродити, щоб випадково натрапити на найкращий перформанс, приміром. Це ж все арт.

Аня, 24 роки, дизайнерка

Прямувала до Ангару, коли ми її зупинили. Зустріла дуже багато своїх знайомих. Одного з них не бачила років 5.

— Спочатку зайшли подивитися на представлених художників. Минулого року я бачила цю тусовку зсередини, тому цікаво, що цього року відбувається. Я вражена. Дуже багато таких ефектів: музика, кадри, які тебе занурюють в певний стан.

В підвалі картини дуже близько знаходяться до людей, і мені трохи лячно за них, бо знаю, яка це кропітка робота і скільки вартує. Хоч би вони дожили до кінця ГогольFest. Пам’ятаю, що минулоріч інсталяція «Вакуум» з планетою кілька разів падала.

Запам’яталася кімната Recycling Ірини Прокопчук і Марини Карпенко. Ти заходиш, тобі неприємно всередині, але ти розумієш, що це все факт, який зробили люди. Сильно.

Шокувала червона закривавлена кімната. Зайшла і думаю: «Привіт, Пінчук Арт Центр, знов я нічогісінько не розумію».

Інсталяція, про яку каже Настя, називається «Пізнання» авторства художника та шоумена Дениса Дитинюка. В ній за старими дверима ми ховаємо усі наші накопичені в собі страхи, образи, негативні емоції від пережитого. Щоб відкрити двері, які ведуть до любові та гармонії із собою, потрібно не боятися прочинити ті старі страхітливі дверцята і, як пише автор, «заспокоїти свою внутрішню дитину».


Illustration

Аня

Дизайнерка

Іван та Віка

Іван:
— В порівнянні з попереднім роком розширилася значно територія. Цікаві локації, фестиваль за рік значно виріс. Я в очікуванні сольного проекту Антона Слєпакова з «Вагоновожатих», який називається «Несмонтированный» і, звісно ж, на виступ самого гурту. З радістю піду ще раз на alyona alyona та на «ЦеШо».

В перший день був кайовий виступ The Hypnotunez, «Курносая дура». В плані музичної програми цього року набагато якісніший контент. І дуже чудово, що в місті є цей свіжий ковток повітря.

Віка:
— Вразила опера IYOV. Я на ній вже була, але вдруге вона мені також дуже сподобалася. Очікую найбільше виступ «ЦеШо». Приємно вразило збільшення театральної програми. І те, що сам Влад Троїцький з’явився цього разу, і те, що цей фестиваль мало того, що відбувся вдруге, так ще й багато людей з інших міст приїхало —і це помітно неозброєним оком. Найкращі події попереду.

Illustration

Іван та Віка

Відвідувачі фестивалю

Яна, степістка, співзасновниця степ-групи Flame Tap

— Хотіла потрапити на лекцію Влада Троїцького, але просто не змогла зайти тому, що було багато людей і не проштовхнутися. А потім ми пішли в Ангар, де саундчек групи DZ'OB. Слухала перед цим один їх трек, вони мені не сподобалися. Але саундчек був крутий. Тому я чекаю зараз цю групу, хочу послухати.
Порівнюючи з минулим роком все так само класно: інсталяції, фотопроекти — сучасне мистецтво, яке важко зрозуміти.

Хочу, щоб ГогольFest став традицією для Вінниці. Тому що нам не вистачає таких екзистенційних подій. У нас все надто «для комфортного міста».

Концепція з air, як повітря для Вінниці виправдовує себе. Молоді не вистачає події, яка б змусила вийти зі своїх квартир. Тут багато людей, яких не зустрінеш просто на вулиці. Вони займаються переважно мистецтвом і відвідують фестивалі, яких немає у Вінниці, але я їх зустрічаю, приміром, на фестивалі «АртПоле» («Шешори» — до 2009-го, — ред.). Вважаю, що це трошки дико, бо в нас у місті так багато творчих людей, яким не вистачає можливостей, щоб вийти та показатись.

Illustration

Яна та Дмитро

Відвідувачі фестивалю

Локації та події у наших світлинах

Gallery image
Gallery image
Gallery image
Gallery image
Gallery image
Gallery image

Інші наші історії

Не вперше та не востаннє ми пишемо про локації, де мистецтво перетинається з глядачем

Illustration

«Я особисто займаюся тим, що шукаю усі вогнегасники»

Про AIR ГогольFest 2019

Як на основній локації міста — заводі «Кристал» — організовані заходи безпеки, чи притаманна Вінниці так звана «містечковість», і яким чином проходить відбір локальних проектів

Illustration

«Мистецтво все лікує»

Про «SUN Територію»

Олександра Венславовська розповідає , якою буде локація нового фестивалю, і чому варто провести свій вікенд на межі міста і лісу замість звичного нам центру

Illustration

«Нам потрібно посилено вчитися»

Про мистецтво

Максим Демський, ГогольFest — про те як не впустити «треш» до культурного простору та змінювати країну на краще

Ми у соцмережах

Залишаймося на зв'язку!